Проповідь Блаженнішого Святослава в неділю перед Різдвом у храмі Воскресіння Христового у Львові
… І через нього благословенні будуть усі народи землі (Бут. 18, 18).
Преосвященний владико Володимире!
Всесвітліші та всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Дорогі діти!
Дорогі сини і доньки нашої Церкви в різних куточках світу, які зараз моляться, єднаючись із цим святим храмом у прямій трансляції нашого Живого телебачення!
Дорогий славний, княжий Львове!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, коли мудрий маленький пастушок вітав мене на порозі цього храму, то сказав одну фразу, яка вразила мене в саме серце: «Ой, далека та дорога». Можливо, він до кінця не усвідомлював, що промовляв. Адже минулої неділі ми молилися недільну Святу Літургію з українською громадою аж в Австралії, у Мельбурні. Коли діти вітали мене на летовищі в Парижі, я розповів їм, що ми летіли через Тихий та Індійський океани, перетнули екватор, пролетіли Шрі-Ланку, Індію, Месопотамію, Ірак, Туреччину, Чорне море, Болгарію, Італію аж до Франції. Той хлопчик розвів руками й сказав: «Та ж це навколосвітня подорож!». А сьогодні із західної частини Європи, з Парижа, ми приїхали до Львова. Подолавши моря і океани, гори і суходоли, пробившись через усі можливі й неможливі кордони, ми зараз тут разом.
Ой, далека та дорога! Якщо зважити, що між Австралією і Україною є дев’ять годин різниці в часі, то я приїхав до вас із майбутнього. А це означає, що Господь Бог вас дуже-дуже любить, — любить нашу Україну, наш Львів, зокрема вас, парафіян цього святого храму Воскресіння Христового.
Слово про далеку дорогу ми чуємо також у Святому Євангелії (Мт. 1, 1–25), у Божому слові, яке щойно пролунало між нами.
У цю неділю перед Різдвом, коли ми вшановуємо пам’ять Святих Отців, тобто праведників Старого Заповіту, Боже слово говорить нам про сповнення надії: надії людини, кожної людини; надії народу, кожного народу; і надії створеного Богом Всесвіту. Прислухаймося до ритмів тієї далекої дороги, у яку сьогодні Боже слово запрошує нас вирушити.
Нинішнє євангельське читання починається словами: «Родовід Ісуса Христа» (Мт. 1, 1). Йдеться не тільки про родовід, хоч ми й чуємо перелік тих, хто кого породив. Насправді мова йде про походження (грец. γένεσις) Ісуса Христа, який ось-ось має народитися у Вифлиємі. У часи Христа серед учителів Ізраїлю панувало переконання, що коли прийде Месія, ніхто не знатиме, звідки Він походить. Наче розвінчуючи книжні міфи тодішніх учителів Ізраїлю, євангелист Матей звертається насамперед до юдейського народу, говорить не тільки про генеалогію, а й про походження Ісуса — довгоочікуваного Месії та Божого Помазаника.
У книгах Святого Письма ми маємо три розповіді про походження. У книзі Буття читаємо про походження неба й землі, коли Бог творить Всесвіт (1, 1). Потім натрапляємо на те саме слово, коли Святе Письмо говорить про походження людини (1, 26–28). А сьогодні Матей вживає те саме слово, щоб розкрити нам таїнство походження Сина Божого, Спасителя, Божого Помазаника. Ось що означають ці три слова: родовід Ісуса Христа.
Нині євангелист прагне розкрити зміст надії всіх людей і праведників, про яких чуємо у Святому Євангелії. Перша риса, надзвичайно важлива: Ісус Христос народжується у конкретному історичному часі й просторі, серед конкретних людей, у конкретному світі. Цікаво, що, говорячи про Його походження, Матей бере відлік не від Адама, старої людини, а від Авраама. Ба більше, починає не просто від Аврама, а від Авраама — від особливої події, яка назавжди змінила ім’я цього патріарха.
Апостол Павло пригадує нам Писання, яке каже: «Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за праведність» (Рим. 4, 3; пор. Бут. 15, 6). Коли патріарх довірився Богові, то Господь дав йому три обіцянки. На що ж сподівався Авраам? Творець має сповнити те, що обіцяв. І Бог провіщає йому саме те, про що чуємо в трьох розповідях про походженнях: землю, численне потомство і те, що через його нащадка «благословенні будуть усі народи землі» (Бут. 18, 18). Перші дві обітниці Господь уже здійснив: вивів із безплідного Авраама цілий народ, якому потім дарував обітовану землю. Саме про сповнення третьої, останньої та найважливішої обітниці надії цього патріарха говорить нам сьогодні Святе Євангеліє.
Друга риса також дуже важлива: Ісус Христос — сповнення надії всіх людей. Він — центр Всесвіту, у якому сходяться всі дороги, рухи, сподівання та надії людини, зокрема у спілкуванні з Богом.
Третя риса: коли Матей говорить про народження Ісуса Христа та про дивну розмову ангела з Йосифом уві сні, слово про походження Спасителя переходить з активної форми в пасивну. Ангел мовить: «Не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в Ній зачалось, походить (γεννηθὲν) від Святого Духа» (Мт. 1, 20). Це означає, що Спаситель світу не буде плодом людського зусилля. Сповнення надії приходить не від людини, а від Бога. Той, хто поза часом народився від Отця ще перед створенням світу, ось приходить, щоб народитися від Пречистої Богородиці й сповнити надії та сподівання кожної людини, кожного народу і всього світу.
Дорогі в Христі, сьогодні, у неділю перед Різдвом, ми підсумовуємо ювілейний рік, який Папа Франциск назвав Роком надії. Пригадуєте, як торік, у неділю перед Різдвом, у наших базиліках, катедральних храмах, відпустових місцях ми відкривали «двері надії»? Цілий рік ми перебували в паломництві, проходячи через ці двері. А сьогодні Церква кличе нас завершити і підсумувати це паломництво. Якою була наша мета? До кого ми йшли? До кого вела нас ця далека дорога? Цією метою є наш Господь Бог, Ісус Христос. Бо це через Нього «благословенні будуть усі народи землі» (Бут. 18, 18). Він є змістом і сповненням нашої надії, так само як Різдво є сповненням обітниці патріархів і всіх праведних Отців Старого Заповіту!
Цього року, щоразу, коли ми просили в Господа Бога про те, чого потребуємо, у той чи той спосіб Дух Святий вів нас до народженого у Вифлеємі Спасителя. Якщо ми молилися за перемогу України — звідки перемога прийде? Хто є джерелом перемоги? Господь наш Ісус Христос! Якщо ми просили сили вистояти в борні проти московського загарбника — хто дав нам цю силу? Її дав Син Божий, і подається вона через Святі Таїнства в тілі Його Церкви. Причащаючись Тіла і Крові нашого Спасителя, ми причащалися Перемоги на злом, нашої Сили, що давала стійкість. Коли сьогодні могутні світу цього на різних континентах укладають план миру для України — звідки мир прийде? Він не буде плодом підписаного на папері тексту. Нашим миром, як каже апостол Павло, є Господь наш Ісус Христос (пор. Еф. 2, 14).
І ось ця надія вже зовсім близько — за чотири дні вона прийде до нас. Ми святкуватиме Різдво Христове, народження між нами нашого Господа Ісуса Христа. Недарма Матей так уважно подає Його родовід — усе це для того, щоб ми повірили: Він є той, на кого людство чекало віками. А коли ми повіримо, то самі станемо продовженням цієї історії. Тоді Ісус народиться у моєму серці, у моїй родині, у моєму домі, у моїй Україні.
І тоді небесне світло розірве будь-яку темряву, у яку нас намагається занурити російський агресор, методично нищачи міста і села, прагнучи залишити Україну без світла й тепла. Якщо ми повіримо, що Христос — наша надія, то зможемо зігріти одне одного теплом любові — християнської і по-людськи щирої. І тоді нікому довкола не буде холодно. Якщо ж повіримо, що Христос — наше майбутнє, то станемо непереможними.
Об Божу Дитинку вже не раз ламали зуби тирани цього світу, а найбільше — ворог людського роду, той давній змій, про якого читаємо ще в книзі Буття. Саме тому сьогодні Церква запрошує нас довершити цю довгу дорогу до Різдва Христового.
Часом кожен святкує «своє» Різдво. Але дуже важливо, святкуючи, не забути того, хто народився. Мандруючи світом, я бачив, як багато говорять про Різдво, але уникають сказати, чиє воно. Вітають одне одного із сезоном свят чи канікул, але бояться привітати народженого між нами Христа-Спасителя!
Тому, святкуючи Різдво, приймімо того, хто є його змістом, джерелом і сповненням нашої надії. Хочу щиро привітати всіх вас зі святами, які вже стукають до наших дверей. Нехай Спаситель, який приходить до нас, просвітить кожного своїм небесним світлом. Якщо в нас є нездійснені мрії, надії чи побажання — поспішімо до Нього. Він приходить, щоб стати одним із нас. Він приходить, щоб у собі поєднати Бога і людину, щоб замість плачу дати радість, замість розпуки — повноту Божого життя.
Хай Господь благословить усіх вас. Хай Боже слово, яке ми сьогодні почули, стане силою, що й надалі триматиме нас на нашій дорозі до Царства Небесного. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
