Проповідь Блаженнішого Святослава в неділю Розслабленого
Устань, візьми ложе твоє і ходи! (Ів. 5, 8).
Всесвітліші, преподобні та всечесні отці!
Дорогі брати-семінаристи!
Преподобні брати і сестри в монашестві!
Дорогі гості нашого Патріаршого собору, які своїми усмішками та яскравими національними строями наповнили наш Патріарший собор!
Дорога молоде!
Дорогі діти нашої Церкви в Україні та різних куточках світу, які єднаються з нами за допомогою цієї живої трансляції!
Достойні київські парафіяни!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Христос воскрес!
Ця неділя — як і декілька наступних, що безпосередньо готують нас до свят Вознесіння Господнього та Зішестя Святого Духа, завершуючи пасхальний час — звертає нашу увагу на один із елементів нашого життя, без якого неможливе життя і який нам видається дуже знайомим, — воду. Вода — це одна з перших субстанцій створеного світу, яку пізнає людина. Ми народжуємося у воді. Без навколоплідних вод у лоні матері неможливий розвиток нашого життя на початковому етапі.
Вода є, на перший погляд, найбільш знаною для нас річчю. Ми вважаємо, що сучасній науці все відомо про воду. Та якщо спитати науковців про воду, вони скажуть, що хоч би скільки її досліджували, дуже мало про неї знають. Досі людство вивчало хімічний склад води, але щойно тепер починає говорити, що вона є структурованою субстанцією.
Слово «вода» у Святому Письмі має ще глибше значення. Це символ життя. Ми читаємо про воду в перших рядках Священного Писання. Пригадайте той момент, коли Бог створив небо і землю. Книга Буття каже нам, що земля тоді була пуста й порожня і Дух Божий ширяв над водами (пор. 1). Вода означає творче лоно матері Землі, з якої Господь виводить усе, що живе, існує. Вона начебто першою отримує від Нього імпульс, творчу іскорку життя, яку потім передає всьому, що з неї виходить.
Про цю субстанцію, яка донині є таємницею для людського знання, ми чуємо в сьогоднішньому Євангелії. Розповідає нам Іван, що Христос прийшов до Овечої купелі. До речі, сучасні археологи відкрили її місце розташування — на півночі від храмової гори. Крім неї, була ще Силоамська купіль, про яку почуємо в Євангелії через два тижні (наступної неділю дізнаємося про криницю Якова).
Довкола Овечої купелі лежало дуже багато хворих людей: кривих, сліпих, немічних. Вони чекали животворного імпульсу від зрушення води, який приносив ангел. Ця картина великої кількості хворих біля купелі є в Старому Заповіті іконою людства, яке очікує на прихід Спасителя. Бо через гріх людство стало хворим, сліпим, немічним і розслабленим — перестало бачити, чути і розуміти свого Творця, а відтак утратило поштовх, імпульс життя!
Звертаючи увагу на паралітика, ми пізнаємо ще щось цікавіше і глибше. Христос довідується, що він лежав біля купелі 38 років. Це — символічна цифра, якщо зважати на середній вік життя людей в Ізраїлі. Властиво, це була тривалість життя. Паралітик усе життя пролежав біля купелі, чекав якогось імпульсу, що не просто зробить його здоровим, а дасть йому нове життя. Усі дотеперішні його роки були лише очікуванням.
Хворі люди чекали ангела. Проте коли ангел зрушував води, то швидко зникав. Бідний чоловік каже, що не може зцілитися, тому що немає людини, яка б допомогла йому здобути нову іскорку, щоб позбутися хвороби. Та розслаблений дочекався. Той, хто дає імпульс до нового життя, — це Господь Ісус Христос; Бог, який став людиною, на котру чекав чоловік; Творець, який втілився у своє створіння і обновив його життя; Спаситель, який похиляється над паралітиком і каже йому: «Хочеш бути здоровим? Чекаєш? Ось ти дочекався!». Христос промовляє до нього три життєдайних дієслова, які зрушують не лише воду, а і його самого: «встань», «візьми» і «йди» (пор. Ів. 5. 1–15).
У цьому євангельському читанні ми бачимо глибоке пояснення Таїнства Хрещення. Та Овеча купіль є символом хрещальної купелі, яка є лоном матері Церкви й у якій ми народжуємося до нового життя «з води і Духа» (пор. Ів. 3, 3). Над цими водами ширяє не ангел, а Дух Святий, і в них Слово Боже дарує людині нове життя у Христі.
Друга частина нинішнього Євангелія показує, як вражає це нове життя через животворний імпульс усіх, хто є довкола. Зцілений паралітик встав і почав ходити в день повної нерухомості в Єрусалимі — у суботу. Всі йому кажуть: що ти робиш? Не ходи, не рухайся. Але той, хто почув слово «встань» і пішов вперше за 38 років, не може не ходити, далі бути нерухомим. У ці хвилини він уперше почав відкривати у своєму тілі нову енергію, силу, яка не дає йому спокою і кличе до дії. Час очікування закінчився. Нове життя означає нову дію, імпульс не тільки для його тіла, а й для тогочасного суспільства. Це через нього і його нове життя Господь Бог кличе до Таїнства Хрещення людей усіх часів і народів, тих, що сьогодні розслаблені, паралізовані й не мають людини, яка б підняла їх із розбитої, нещасної ситуації. Через оздоровленого паралітика Христос каже мені і вам: «Встань! Візьми і йди!».
Дорогі в Христі брати і сестри, як потрібно сьогодні нам, українцям, зраненим війною, нового імпульсу життя, який походить від воскреслого Спасителя! Як часто вражає наша живучість, що її ми черпаємо із християнського буття, різних людей у всьому світі. Пригадуєте, як тут, у Києві, коли ми переживали перші хвилі війни, багато хто у світі казав: може, ви б краще здалися і не боролися, не протистояли агресорові? Використовуючи різні псевдорелігійні аргументи, вони просили нас: задля «святого спокою» не чиніть опору — буде мир! Паралізований стан страху, який навіював ворог, і взяття України в новітнє російське рабство дехто хибно вважав (може, і далі вважає) за мир і спокій!
Проте українці почули на водами голос Спасителя: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!». І ми повстали, почали будити всіх інших і зрушили весь світ! Саме тут, у Києві, над водами Дніпра — нашої всенародної хрещальної купелі, ми отримали від Христа в ті драматичні дні облоги нашої столиці животворний імпульс, поштовх і поклик до життя та перемоги. Ми прийняли виклик спротиву агресорові і рушили за Христом дорогами свободи й відповідальності в ім’я майбутнього нашого народу і нашої держави.
Сьогодні та сила воскреслого Христа, яка через наш віруючий народ оновлює Україну, виходить далеко за межі українського народу. Можливо, ви помітили, що на коронації англійського короля в Лондоні, яку дивилися цими днями, основними барвами були синя і жовта, барви нашого прапора. Колись Англія завойовувала країни, а сьогодні Україна «завоювала» Англію своїм імпульсом, який передається всьому світові.
Ми кажемо: Господи, до нас прийди! У нашому Патріаршому соборі стоїмо над водами нашого древнього Дніпра, який нині несе в собі сльози, кров і піт України аж до Чорного моря. Ісусе, сколихни води нашого життя Твоїм животворним Духом і дай нам сили, необхідні для перемоги! Боже, промов до нас те Твоє слово, яке нас оновить і дасть нам нове дихання! Скажи нам «встань» — ми постанемо та загоїмо наші рани. Скажи нам «візьми і йди» — ми візьмемо наші обставини непростого життя в умовах війни і підемо за Тобою, Господи. Та сила Хрещення, яка народила нас із висот і пульсує силою воскресіння в нашому народі, обновить нашу Батьківщину.
Ми питаємо: Господи, чи ми маємо людину в Україні, яка відбудує наші міста і села? Сам Господь сьогодні втілюється в тих людей, які отримують від Нього силу нести нове життя, силу жити і перемагати. Та сила Воскреслого через пульсування воскресіння та життя в лоні Христової Церкви відродить лице української землі. Христос воскрес!
† СВЯТОСЛАВ