Проповідь Блаженнішого Святослава в сьому неділю після Зіслання Святого Духа та в день освячення храму Всіх святих українського народу в Делятині
…У Твоїм світлі побачимо світло (Пс. 36, 10).
Преосвященніші владики-митрополити!
Боголюбиві владики!
Всесвітліші, всечесні та преподобні отці!
Дорогі сестри і брати в монашестві!
Дорогі семінаристи!
Достойні представники органів державної влади цього прикарпатського, гуцульського краю!
Любі діти, які так тепло вітали нас на порозі цього святого храму!
Благословенний і Богом люблений наш Делятине!
Квітуча, усміхнена, радісна Гуцульщино!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні ми переживаємо справді історичну мить. Вона подібна до блискавки в горах, яка небесним світлом під час грози осяює те, що зазвичай приховане від людського ока, особливо вночі. Це — світло Боже, яке в одну мить поєднує минуле та сучасне і відкриває перспективу майбутнього. Бо ця хвиля пронизана Божою присутністю. Це сам Христос нині між нами. Через наші руки Він освятив цей храм. Він прийшов до вас як Спаситель, як ваша надія, сила і наша українська перемога.
Він прийшов не мовчки, бо коли Господь з’являється — Він промовляє. Та не завжди ми здатні Його почути, побачити між нами. Часом залишаємося сліпими й глухими, бо занадто задивлені у власну темряву й не підносимо погляду до Божого світла, яке сяє поруч.
Щоб оздоровити нас, відкрити духовний зір, повернути духовний слух і дар мови — Господь щойно промовив до нас через Святе Євангеліє (Мт. 9, 27–35).
Євангелист Матей зображає Ісуса як вічне Боже світло, що просвітлює, зцілює, визволяє людину і повертає їй свободу і дар мови. Ми чули, як двоє сліпців серед великого натовпу впізнали саме Його. Хоч їхні тілесні очі були незрячі, але вони зуміли побачити Бога, який прийшов до них у людському тілі. Вони закликали: «Помилуй нас, сину Давидів!» (Мт. 9, 27).
Цікаво, що чоловіки йшли за Ісусом аж до дому, де Він зупинився. Христос спитав їх: «Чи віруєте, що Я можу це зробити? — „Так, Господи!“ — кажуть Йому ті. Тоді Він торкнувся їхніх очей, промовивши: „Нехай вам станеться за вашою вірою!“» (Мт. 9, 28–29).
У цій події сповнюється слово пророка Давида: «… У Твоїм світлі побачимо світло» (Пс. 36, 10). Що це за світло? Святий Климент Олександрійський пояснює: «Це Божественне світло проникає в глибини людського серця, і з нього народжуються промені пізнання та розуміння, що відкривають і просвітлюють істинну людину, заховану всередині (людського серця), — учня світла, друга і співспадкоємця Христа» (Протрептик для греків 11, 115, 4). Це світло виявляє внутрішню людину, красу якої, за словами апостола Петра (пор. I Пт. 3, 4), неможливо побачити зовні, але силою Божою вона зростає, оновлюється і прямує до вічності.
Христос — це світло, у якому ми пізнаємо Небесного Отця, що відкривається в Сині силою і діянням Святого Духа (пор. Оріген. De Principiis, 1, 1, 1). Ви сьогодні бачили, як мощами святих ми урочисто відкрили двері храму, поклали їх на святий престол, а потім запалили позаду нього свічку. Від цієї свічки, яка єдина сяє в цьому храмі, відтак будуть запалені всі світильники. Це — видимий образ Христа, який сяє у своїх святих і хоче просвітити всіх присутніх, відкривши в кожному з вас силу й красу людини, створеної на образ і подобу Бога. Папа Григорій Великий казав: «Хто живе у світлі, не бачить темряви. Хто спрямує свій погляд на Христа, той бачить лише сяйво Його слави» (Гомілії на Еклезіяста, 5).
Сьогодні цей храм став світильником, запаленим Божим світлом. Він буде сяяти і просвічувати Делятин, Гуцульщину й усю Україну. Христос приходить, щоб нас, тих, хто сидить у темряві страху й болю, просвітити світлом надії. Він показує, що ми маємо силу перемагати злого духа, який тримав у рабстві біснуватого. Це Боже світло подає нам сяйво свободи, яку несли в собі, до якої кликали святі українського народу — саме їм посвячений цей храм.
Делятин — свідок світла, що сяяло в нашій підпільній Церкві. Серед нас є митрополит Василь Семенюк, який служив тут у часи підпілля. Тоді, коли панувала темрява, він ніс людям світло Христове. Тоді важко було уявити, що тут постане такий храм і ми зможемо втішатися Божою присутністю, що зцілює, спасає, визволяє і дарує надію.
Я дякую всім вам, що ви спільно, громадою збудували цей храм. Це вказує на те, що Україна була, є і буде! Народ зводить храми не для минулого і не тільки для теперішнього, а й для майбутнього. З Христом жодна темрява не зможе вкрасти в нас свободи — ані народної, ані церковної, не зможе знищити нашої мови, яка формує нас як народ. Ми матимемо майбутнє лише тоді, коли збережемо віру в Бога.
Це світло по-різному виявляється у щоденному житті. Воно — у мистецтві вправного віруючого лікаря. Сьогодні — день пам’яті святого Пантелеймона і професійне свято лікарів. Особливо тепер, під час війни, наші медики — це ті, хто не здається, коли інші опускають руки. Просвічені Христовим світлом, вони зцілюють не лише знанням, а й діянням Святого Духа. Через них Господь дарує надію й одужання пораненим війною.
Це світло сяє й через віруючих учителів, які попри бомбардування в Києві, Харкові, Запоріжжі, Одесі, навчають дітей бути не лише освіченими, а й просвіченими Христовою істиною. Бо пізнати Бога можна тільки через особисте спілкування в молитві.
Це світло надії несе наша відроджена Церква — єдина в Україні, яка поєднує у своєму лоні українців в Україні та всьому світі. Як Церква Київського християнства, вона є спадкоємицею хрещення святого Володимира. Саме на неї — істинну Христову Церкву-мученицю — вказали нам наші батьки й репресоване духовенство часів комуністичних гонінь, навчивши розпізнавати її серед релігійних сурогатів, якими хотіла нас спокусити атеїстична влада. На цю єдину, святу, соборну й апостольську Церкву вказали нам наші батьки у вірі, від яких ми, отці, сестри, владики, перейняли світло Христового Євангелія.
Цей храм — місце особливої місії. Батьки й матері, Господь кличе вас передати світло віри своїм дітям. Як ми запалили свічку у храмі, запаліть світло Христової віри в серцях дітей — і вони ніколи втратять орієнтири в житті.
Сьогодні ми звертаємося до всіх святих українського народу. Ви — тут, невидимо присутні в цьому святому храмі. Це свято, наче блискавка з неба, осяює ваші обличчя. Моліться за нас! Молімося разом — за Україну, за мир, за військо, за наших дівчат і хлопців на фронті, які подарували нам цей день світла в Делятині.
Господи Ісусе, як Ти оздоровив двох сліпців і визволив поневоленого, так зціли й звільни нас. Просвіти своїм світлом, бо в Тобі — наша надія. «… У Твоїм світлі побачимо світло» (Пс. 36, 10)! Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
