Проповідь у двадцять третю неділю після Зіслання Святого Духа (за григоріанським календарем) в соборі Святої Софії в Римі
Суспільство без Божої присутності починає хворіти, накладає на себе нові кайдани та перестає шанувати гідність людини. Можемо сказати, що в Україні тепер іде найважливіша битва за світову демократію, яка опирається на Божий моральний закон. Нас нині поважають і підтримують всі демократичні країни, бо розуміють, що українці, сказавши «ні» кайданам і російській неволі, забивають останнього кілка в політику колонізаторства.
Вернися додому й розкажи все,
що Бог зробив тобі (Лк. 8, 39).
Преосвященні владики Йосифе та Богдане!
Всесвітліші, всечесні та преподобні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Дорога наша славна римська свято-софійська громадо!
Слава Ісусу Христу!
Насамперед прагну передати вам вітання з України, яка стоїть, бореться і молиться, об яку легіони російського війська поламали зуби, а тепер втікають перед могутньою ходою українського війська, яку ви дуже любите, за яку вболіваєте, якій помагаєте та за яку молитеся. Дякуємо вам за те, що світова українська громада ніколи її не забуває, навіть тоді, коли життя заносить на чужину. Дякуємо, що ви залишаєтеся в лоні своєї Церкви, хоч би де були, бо ваша Церква — завжди і всюди з вами!
Сьогоднішнє Боже слово, яке щойно для нас пролунало під час читання Святого Євангелія, підкреслює одну з головних Божественних прикмет: у найважливіших моментах історії народу Бог об’являє себе йому як Визволитель, який звільняє людину з неволі гріха і смерті. Де перебуває Господь, там падають кайдани! Де перебуває Господь, там людині повертається її Богом дана гідність! Де перебуває Бог, там немає смерті! Де перебуває Бог, там є Його найвищий дар — повнота свободи і життя!
Ось ми бачимо Ісуса Христа, який, перепливаючи на інший бік Галилейського моря, приходить у гадаринський край і зустрічає там поневолену людину. Лука дуже цікаво описує цю подію, пов’язуючи її з основними подіями в історії спасіння Старого Заповіту. Як Господь Бог навідався до свого народу в єгипетській неволі й не дав йому вмирати під тяжкою рукою поневолювача фараона, як потопив військо фараона у водах Червоного моря, так Він сьогодні приходить шукати, визволяти, рятувати поневолену людину.
Цей біснуватий, каже євангелист, мав дуже дивні прикмети. Зокрема, він давно не носив одягу. Гола людина в стародавньому світі вважалася твариною, істотою, яка втратила людську гідність, тому що мала затемнений розум. Демон гонив чоловіка, губив його, і, щоб урятувати його від самогубства, на нього накладали кайдани, ланцюги. І, що найжахливіше, він давно не мешкав у людській оселі, а жив у гробах, оселі померлих. Це жахливі ознаки поневолення.
Цікаво, що Христос одним своїм словом звільняє того чоловіка. Наприкінці євангельського уривка Лука описує його як того, хто «сидів при ногах Ісуса, одягнений та при умі» (Лк. 8, 35). Тож Господь повертає цьому чоловікові гідність людини, ясний розум. Ба більше, його вже не треба було в’язати кайданами, щоб він не заподіяв собі шкоди. Іскра Божого Духа замінила в ньому силу злого духа, яка поневолює, і просвітила та визволила його.
Згадаймо історію про стадо свиней, у зв’язку з якою Святі Отці заохочують нас подивився на себе. Адже кожен із нас випасає своє «стадо свиней», якими є грішні звички, уподобання, похоті — усе те, куди хоче увійти диявол. Якщо для нас це «стадо свиней» важливіше за Божу свободу, то Христос відійде від нас так само, як від мешканців гадаринського краю. Бо лише там, де перебуває Господь, є Божий дух і справжня свобода.
Останніми місяцями ми часто чуємо слово «звільнення». Особливо вчора і позавчора з наших уст не сходила звістка про звільнення Миколаївщини і славного Херсону. Що цікаво, херсонці бачили, як «легіон» топиться у водах Дніпра, як демони нищать тих, у кому оселяються, — нищать те військо, яке прийшло на нашу землю красти, вбивати й вигублювати. Агресор виявися безсилим перед народом, який сказав «ні» рабству і серед якого перебуває його Бог-Визволитель. Дякуємо Господу Богу за те, що визволяє свій народ, рятує його. Як колись старозавітний вибраний народ упізнав свого Бога-Визволителя, так сьогодні Україна величає свого Господа, воскреслого із мертвих, який дарує нам свободу.
Ми вже сьогодні починаємо думати над тим, якою буде Україна після перемоги. Бо в тому, що ми переможемо, вже ніхто не сумнівається. Кажуть, що росія вже програла, а ми ще не виграли. Нам треба ще докласти багато зусиль, щоб звільнити останній клаптик української землі від поневолювача, загарбника, окупанта і вбивці. Проте мусимо бачити вже сьогодні, що зможемо залишитися вільним народом лише тоді, коли будемо народом Божим, коли дозволимо Богові — Спасителеві та Визволителеві, постійно звільняти нас від наших гріхів, суспільних вад — від усього того, що українців роз’єднує, знесилює, розсварює та поневолює.
Просімо Господа Бога, щоб Він зцілював рани України. Бо Україна зможе встояти як вільна, демократична держава лише тоді, коли залишиться вірною слову Божественного Євангелія і його Божественній істині. Святий папа Іван Павло ІІ свого часу сказав, що демократія, яка не основується на правді й моральних засадах, перетворюється або на анархію, або на диктатуру. Суспільство без Божої присутності починає хворіти, накладає на себе нові кайдани та перестає шанувати гідність людини.
Можемо сказати, що в Україні тепер іде найважливіша битва за світову демократію, яка опирається на Божий моральний закон. Нас нині поважають і підтримують всі демократичні країни, бо розуміють, що українці, сказавши «ні» кайданам і російській неволі, забивають останнього кілка в політику колонізаторства.
Не всі можуть збагнути, що в Україні йде колоніальна війна, тобто що росія приходить, щоб зробити нас своєю колонією. Деякі мислителі вважають, що колоніальні війни відбуваються десь далеко в Африці, Латинській Америці. Однак сьогодні ведеться колоніальна війна в серці Європи.
Молімося сьогодні так: Господи, будь з нами, бо Ти — наш Визволитель. Будь-яка свобода дається людині від Бога. Будь-яка перемога зароджується насамперед у Божому серці на небесах. Будь-яка перемога за своєю суттю є перемогою над гріхом, над дияволом і його слугами. Просімо Господа Бога, щоб те звільнення, про яке ми чуємо сьогодні як вістку з України, стало звільненням сучасної людини від кайданів неправди і від усього того, що поневолює нас злим духом.
Молімося за тих, хто в Україні щодня працює на перемогу, але знайте, що на перемогу можете працювати і ви тут. Нехай вас не гризе сумління, що ви не є зараз на Батьківщині, на передовій. Відганяйте цю думку, адже ви можете і повинні зробити багато для перемоги України в тому місці, у яке вас покликав і поставив Господь, — можете багато зробити своєю молитвою, своїм свідченням перед світом, своєю доброзичливістю для тих, хто потребує допомоги.
Собор Святої Софії в Римі стає відомим на весь світ саме через те, що в ньому гуртується навіть італійська громада, щоб допомагати Україні. Сьогодні Італія так потребує знати правду про Україну! А хто їй розкаже цю правду, як не ви?! Це — ваш фронт і ваше свідчення. Працюючи в італійських родинах, промовляйте до їхніх сердець. Розкажіть їм правду, яку, можливо, вони не почують із ЗМІ. Зробіть те, що сказав Христос як завдання для цього звільненого чоловіка: «Вернися додому й розкажи все, що Бог зробив тобі» (Лк. 8, 39)!
Боже, благослови Україну та її дітей! Дай нам обстояти дар свободи, який Ти нам дарував, і його цінувати. Бо знаємо, що ми будемо вільними тільки з Тобою і в Тобі. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
