Проповідь у свято Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії святою Анною та в день архиєрейської хіротонії владики Максима
Ми стали свідками, як благодать Святого Духа помазала нам нового носія повноти Христового священства. Владика Максим, як добрий салезіанин, обрав день своєї хіротонії у це свято недаремно. Бо для отців салезіан, зокрема для отця Дона Боско, Непорочне зачаття стало святом змісту і сенсу богопосвяченого життя, яке є можливим лише тоді, коли хтось дозволяє Богові запалити себе небесним, неземним, Божественним світлом Святого Духа.
Господній Дух на мені, бо Він мене помазав.
Послав мене нести добру новину бідним,
звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння,
випустити пригноблених на волю,
оповістити рік Господній сприятливий (Лк. 4. 18–19).
Високопреосвященний владико Вісвальдасе, Апостольський нунцію в Україні!
Високопреосвященні та преосвященні владики — співбрати в єпископстві, яких так багато тут зібралося!
Високопреподобні, всечесні та всесвітліші отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Дорогі наші брати-семінаристи!
Дорога родино нашого владики Максима!
Достойні гості сьогоднішнього свята!
Слава Ісусу Христу!
Боже слово, яке ми щойно чули, ставить перед нашими очима образ світильника. Каже нам Лука: «Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло» (Лк. 8, 16).
Чуючи слово про світильник, ми передусім уявляємо собі нашого Господа Ісуса Христа, Сина Божого, воплоченого Бога, який сам про себе сказав: «Я — світло світу» (Ів. 8, 12). Ось це Божественне світло засвічується в людській природі. У кожній Божественній Літургії ми величаємо нашого Спасителя, кажучи: «Ти єси світло істинне, що просвічує і освячує кожну людину, яка приходить на світ».
Лука звертає нині нашу увагу на одну особливість світла: його не можна стримати чи приховати. Світло завжди вислизає від того, хто хоче його затемнити. Ба більше, воно завжди перемагає темряву, має внутрішню силу, яка розливається переможно довкола, освічуючи і освячуючи всіх тих, хто його дуже потребує і чекає.
Запрошую вас послухати це Боже слово, читаючи ще одну сторінку Святого Письма зі Старого Заповіту. Так колись робили ранні Отці Церкви, бо один текст Священного Писання глибше розкриває зміст іншого. Це слово пророка Ісаї про непереможне світло, яке не можна приховати чи стримати: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав» (Іс. 61, 1).
Ми бачимо, що це помазання виявив на собі Ісус Христос — Божий помазаник. Це Його Отець послав у світ нести добру новину вбогим. Це Він є тим світлом, яке проголошує визволення полоненим, просвічує незрячих, випускає на волю пригнічених. Ці три властивості непереможного світла: нести, благовістити, випускати — є ознаками перемоги над темрявою, причинами, задля яких цей Божий світильник засвічується. Це ознаки місії Христової Церкви в цьому світі та покликання кожного християнина.
Ті слова про визвольну добру новину Божественного світла цього дня особливим чином розкриває нам постать Пречистої Діви Марії, свято Непорочного зачаття якої в лоні святої Анни ми святкуємо. У момент Її таїнственного початку Дух Святий наново помазав людство, яке опинилося в темряві первородного гріха, яке віддалилося від Бога і яке потребувало когось, хто б міг звільнити його від цієї темряви.
Сьогодні свята Церква звертає наш погляд на Пресвяту Богородицю, яка показує нам, що святість і непорочність є можливою навіть серед світу темряви людського гріха і що сила благодаті Святого Духа перемагає зло. Вона є першим запаленим світильником, який несе нам добру новину про те, що приходить Христос, що Бог близько.
У лоні святої Анни непорочно зачинається та, що стане Матір’ю нашого Господа і Спасителя. У Ній сьогодні замешкала сила благодаті Святого Духа, не очищаючи, а захороняючи Її від первородного гріха. Святий Дух дарує в постаті Діви Марії цілісність, ціломудренність людської природи, яку згодом Вона передасть своєму Синові й зможе єдина серед усіх людей сказати Богові: Сину мій! Сьогодні Вона запалює для людства світильник благодаті Святого Духа.
Слухаючи це глибоке живе слово нашого Творця і Спасителя, ми стали свідками, як Дух Святий запалив у нашій Церкві ще один свій світильник, який ми хочемо поставити високо, у самому її центрі, щоб він освічував, зігрівав, скеровував усіх тих, хто входить до неї, і давав їм надію. Серед темряви війни, фізичної темряви, яку ворог хоче принести на нашу землю, Він запалює світильник переможного світла.
Ми стали свідками, як благодать Святого Духа помазала нам нового носія повноти Христового священства. Владика Максим, як добрий салезіанин, обрав день своєї хіротонії у це свято недаремно. Бо для отців салезіан, зокрема для отця Дона Боско, Непорочне зачаття стало святом змісту і сенсу богопосвяченого життя, яке є можливим лише тоді, коли хтось дозволяє Богові запалити себе небесним, неземним, Божественним світлом Святого Духа.
Описуючи ще в давні часи місію єпископа, Церква назвала три завдання: освячувати Божий люд, проповідувати йому слово Христового Євангелія та керувати церковною спільнотою. Накладімо це потрійне завдання єпископа на три слова, які ми почули сьогодні з уст пророка Ісаї про світло Христове і помазання Святим Духом.
Прислухаймося насамперед до слів Ісуса Христа, які Він застосував до себе в назаретській синагозі: «Сьогодні збулось це писання у вухах ваших» (Лк. 4, 21). Спаситель каже, що це Його Дух Божий помазав, аби Він проповідував, ніс убогим добру новину.
Отож освячувати Божий люд означає бути духоносною особою, яка проповідує, світиться доброю новиною Христового Євангелія! Про це голосять молитви архиєрейської хіротонії: «Цей завідатель архиєрейської благодаті буде освячувати Божий люд словом Христової істини». Єпископ має нести Святого Духа, який сьогодні його помазує, має Ним ділитися, запалюючи сотні й тисячі сердець тим світлом, яке Господь Бог хоче запалити в його особі. Бо світильник насамперед несе світло туди, де на нього всі чекають.
Грецький текст передає в дуже глибокий спосіб друге завдання єпископа, яке полягає в тому, щоб проповідувати, проголошувати полоненим визволення і сліпим прозріння. Слово «κηρύξε» вказує на те, що єпископ не лише говорить, що треба зробити, а й дає силу, аби це здійснити. Проголошуючи в’язням визволення, він звільняє їх від кайданів. Проголошуючи сліпим прозріння, відкриває їм очі.
Боже слово, пояснюючи нам третє завдання єпископа, каже, що керувати в Церкві не означає наказувати комусь щось робити, когось принижувати чи примушувати до чогось. Керувати — це випускати на волю сили, здатності, які Дух Святий вклав у тебе, брате і сестро! Той, хто отримує якусь влади в Церкві, отримує від Христа здатність розв’язувати вузли немочей, гріхів, заздрості, які диявол в’яже між нами. Це служіння, яке визволяє. Коли до пригніченого наближається Христовий єпископ, він переживає момент виходу на свободу. Бути служителем справжньої свободи людини — ось яку владу в Церкві отримує духоносний єпископ! Пояснюючи це, Папа Франциск ствердив, що у Христової Церкви у світі немає іншої влади, як тільки влада розіп’ятого Спасителя. Це влада перемагати диявола, гріх і смерть, випускати в життя всіх тих, кого ця темрява тримає і пригнічує у своїй владі.
Дорогий владико Максиме, сьогодні ми тішимося вами і тим, що наш Донецький екзархат отримує ще одного єпископа, а владика Степан — помічника. Цей екзархат найбільше сьогодні зранений війною. Ви, ще як помічник Апостольського нунція, їздили на окуповані території Донецька та Луганська і бачили, що російський загарбник робить з людиною. Він не тільки позбавляє її того, що вона має, а й відбирає в неї те, ким вона є, — відбирає людську гідність. Нещодавно, коли ми відвідували наш Донецький екзархат, один наш священник з Маріуполя сказав мені таку фразу: «Ці окупанти не так забирають у людей життя, як крадуть їхню гідність. Я бачив, як люди різали одне одного за пачку вермішелі, як билися за пляшку чистої води». Владико Максиме, Дух Святий помазує вас, щоб ви несли слово Христового Євангелія туди, де найбільший біль і темрява, щоб виливали бальзам зцілення на рани стражденних людей, освячуючи їх. Дайте їм надію! Це вас Господь Бог посилає звіщати, передавати в’язням звільнення. Адже до вашого екзархату належать два наших мужніх священники — Іван і Богдан, які є в’язнями російських окупантів. Принесіть їм та іншим полоненим, а разом із ними всім вірним на окупованих територіях радісну новину про звільнення. Це вас сьогодні Господь Бог посилає випустити на волю пригнічених. Ця війна сьогодні пригнічує, мучить, знекровлює всіх нас. Та Христос ставить нам вас як світильника надії для нашої Церкви і України.
Владико Максиме, з власного досвіду вам скажу, що сучасний світ не розуміє, ким є Христовий священник, а ще більше — хто такий єпископ. Від священнослужителя очікують, щоб він був громадським, суспільним діячем, лідером, знавцем економіки, будівничим храмів, щоб умів розв’язувати всі людські проблеми. Якщо ви цього не вмієте, то всі швидко будуть вами розчаровані. Ті, що сьогодні співають вам «осанна» завтра скажуть «розіпни його». І настане момент, коли ви запитаєте себе перед обличчям темряви, яка нападає і видається сильнішою: хто я такий і що тут роблю? У той момент згадайте слова, які Христос сьогодні вам каже: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав» (Іс. 61, 1). Це не ви самі визвалися, а Дух Святий послав вас нести добру новину бідним, проголосити в’язням визволення, а сліпим прозріння та випустити на свободу пригнічених. Цікаво, що це слово пророка Ісаї закінчується такою фразою: «… проголосити рік Господнього благовоління» (пор. Іс. 61, 2). Дух Святий посилає вас проголосити рік Божої благодаті і змилування над своїм людом! Дай Боже, щоб цей новий 2023 рік став роком Божої благодаті, перемоги Христового світла над темрявою, миру над війною, радістю над смутком, Божої сили над неміччю і ницістю людини.
Нехай Мати Божа, непорочно зачата Діва Марія, допоможе вам світити в темряві, творити простір, де «сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається добра новина» (Лк. 20, 22). Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
