Питання вибору — отець Роман Островський до неділі Всіх святих
Пропонуємо вашій увазі коментар о. Романа Островського на євангельський текст неділі Всіх святих. Він роздумує над уривком Євангелія від Матея 10, 32–33; 37–38; 19, 27–30.
Євангельський уривок неділі Всіх святих є складений, виділений з Євангелія Матея. І на думку тих, хто його обирав, він мав показати певні важливі речі.
У першій частині (Мт. 10, 32–33) йдеться про тих, хто готовий визнати Христа перед людьми, і про тих, хто Його готовий зректися, відкинути, заперечити. Тобто Христос немовби малює дві реальності. Перша, у якій людина визнає Його, готова бути з Ним, відповідно приймати всі виклики цього вибору, усвідомлюючи його. Друга, де є ті, хто відкине, хто не буде готовий це робити. І це зречення або заперечення Христа матиме наслідки. Бо в цьому випадку Він вчинить із ними за законом справедливості, тобто пізніше Він їх не визнає перед Отцем Небесним.
У 37–38 віршах євангелист, немовби піднімаючи цей рівень, продовжує говорити не лише про визнання чи прийняття Христа, а й про любов. Тут він використовує грецький термін φιλέω і говорить про родинні, внутрішні зв’язки. Звичайно, цей уривок має певний історичний контекст. Адже християнська спільнота, зростаючи у визнанні християнства, отримувала перший виклик на рівні близьких, тобто хтось ставав християнином, а хтось ні, і це вносило величезні проблеми в сім’ю. Для людини інколи ставало викликом, як бути з тими, хто вірує не так, як вона, хто не приймає Христа. І тут Христос немов би ставить на шальки терезів родинні зв’язки і тих, хто готовий іти за Ним. До того ж слідування за Ним і вибір християнського шляху Він малює через дуже неприємну для тодішнього вуха метафору — несення хреста. Адже несення хреста звучало як визнання себе винним. У ті часи це була дуже жорстока розправа над злочинцями, — злочинцями, які не мали римського громадянства — не мали захисту. Тому їхнє покарання відбувалося у такий жорстокий спосіб, як розп’яття. Але цей уривок завершується ідеєю, що хто не бере хреста, той власне є недостойний. Тут з’являється думка про достойність, аксіос — те, що ми чуємо, коли висвячують диякона чи священника, про це достоїнство, яким насправді є вибір християнства. Тобто людина змушена щось вибрати і нести свій вибір, бути готовою до нього доростати і разом із ним рухатися.
Далі автор переходить до 27–30 віршів 19-ї глави, де немовби продовжує розмову Христа з учнями. Перед тим Христос має зустрічі з різними людьми, які по-різному реагують на те, що Він говорить, що пропонує. І в розмову вступає апостол Петро, якого цікавить, що він отримає за те, що покинув усе і пішов за Христом. І це відкидання, покидання для нього важливе, бо він розуміє, що відмовившись від певного способу життя, очікує чогось натомість. І дуже цікаво, що у 28-му вірші Христос йому говорить, що коли прийде, щоб судити, і сяде на престолі, то відбудеться відновлення всього. Тобто Він каже, що настане новий світ, відбудеться оновлення до кращого, вищого існування, — це той новий Єрусалим, нові небо й земля, про які читаємо у книзі Одкровення, тоді кожен отримає ті подяки, які зможе побачити лише в далекому майбутньому. Фактично Христос обіцяє Петрові невідоме майбутнє. Він йому не обіцяє нічого стабільного, ніяких досяжних і зрозумілих радостей. Лише каже надіятися на щось дуже невимовне, дуже цікаве, яке буде невідомо коли.
Також Він каже, що кожен, хто вибиратиме між собою, між власним домом, зв’язками і так далі, той отримає набагато більше колись у далекому майбутньому. Насправді ця відповідь Христа є величезним викликом, бо кожен наш день ставить перед нами певні виклики, певні завдання і ми хочемо бачити результат — вирішення наших проблем. Натомість Христос обіцяє повну невідомість і те, що надія на справедливість, на новий світ справдиться.
І в останньому, 30-му, вірші Христос говорить, що ті, хто були першими, у політичному, можливо, фінансовому плані, стануть останніми, а останні — першими. Оця зміна ролей, з одного боку, має надихнути апостолів, а з іншого — показати, що в нашому світі дуже мало стабільності. Бо дуже легко як втратити все, так і багато чого здобути. Це питання є питанням вибору для апостолів, для нас, сучасних людей і для всіх наступних поколінь християн.
Отець Роман Островський
доктор біблійного богослов’я,
священник Київської архиєпархії УГКЦ,
префект з навчальної частини Київської Трьохсвятительської духовної семінарії
