Що має бути у великодньому кошику? Пояснює владика Володимир Груца

19 квітня 2025, 10:00 1409

Світлий празник Воскресіння Христового — найбільше християнське свято, яке українці супроводжують не лише урочистими Богослужіннями, а й багатими родинними традиціями. Одна з найвідоміших — приготування великоднього кошика. Яким є великодній кошик єпископа? Які родинні традиції зберігає владика Володимир? Що саме має бути в ньому, яке значення мають ті чи ті страви, що покласти до кошика в духовному сенсі — розповідає владика Володимир Груца в інтерв’ю для Департаменту інформації УГКЦ.

Паска — головна страва великоднього кошика

— Що ми зазвичай кладемо у великодній кошик і яку це має символіку та значення?

— Символіку страв завжди можна до чогось прив’язати, а якщо йдеться про значення, то виходимо з молитов, які є на благословення. Важливим компонентом пасхального кошика є паска. А водночас є молитва на благословення хліба: «… щоб він був усім, що споживають його на спасіння душі, за здоров’я тілесне і захист проти всіх недуг, всякого ворожого підступу» (З молитви на освячення хліба). Тут не йдеться про калорії — молитва на благословення дає цьому хлібу чи нашій пасці цілющу силу, подібно як молимося на йорданське водосвяття, щоб ми могли тою водою зцілюватися і причащатися.

— Яке значення мають м’ясні страви, зокрема ягня?

— Маємо цікавий момент: є молитва на благословення агнця і іншої м’ясної поживи. Я не знаю, чи хтось тепер несе ягня для освячення. У цьому маємо певну символіку.

А якщо йдеться про значення, чому саме агнця, чи ягня? Бо саме його свого часу привів вірний Авраам. Агнця, що його Авель приніс від плодів, теля годоване, заколене для блудного сина — йдеться про певні м’ясні страви.

— Які ще продукти мають символічне чи духовне значення?

— Ще є молочні придукти. Писанки, яйця — дуже важлива для нас річ. Дехто бере свічку, дехто не бере… Це вже радше, я би сказав, традиція. Так само, як різдвяна ялинка — хто як хоче, так її прикрашає.

Молитва — це подяка Богові за їжу

— Чи ця традиція має світське чи церковне походження?

— Пасхальна трапеза була ще у Старому Завіті. Є цілий обряд, ритуал, з молитвами, із промовою господаря, певна функція сина. Ми завжди молимося перед обідом, перед вечерею. Для чого? Щоб подякувати Богові за те, що маємо що їсти.

На Бойківщині під час великоднього сніданку вперше в сезоні їли огірок

— Які особливості великоднього кошика на Бойківщині?

— На Бойківщині, як і в більшості регіонів, це приготовлений кошик. Найкращий кошик, який є на господарці. Він покривається відповідним рушником. Найкраще, якщо він вишитий руками господині.

Для освячення завжди давали хрін, тому що на Бойківщині є достатньо хрону на городах. Це — важливий компонент. Дехто давав ще сіль, свічку — це вже по-різному. Часто давали домашній сир, бо люди здебільшого мали корови. Дуже важливим компонентом — домашнє масло. Важливо було приготувати кошик своїми руками і віднести поблагословити. Цим дякували Богові, що Він благословляє нашу працю і ми маємо що їсти.

Фішкою великоднього сніданку на Бойківщині було споживання сиру, сметани, зеленої цибулі і вперше в сезоні їли свіжий огірок.

Воскреслий Ісус знайде спосіб прийти до кожної людини, навіть через зачинені двері

— Як бути тим, хто не може приготувати кошик або прийти до храму?

— Є багато людей, зокрема наші захисники, які на фронті. Вони не можуть цього зробити фізично, навіть з найкращим бажанням. Думаю, воскресний Ісус бачить кожну людину — що вона може, а що не може.

Одна річ, якщо людина з лінивства цього не робить, а друга річ, коли людина має велике бажання, а не може. І Він знайде спосіб, щоби до тої людини прийти, головне, щоби вона була для Нього відкрита. Ісус прийшов до учнів через зачинені двері — Йому це не перешкодило.

Важливо, щоби Великдень був моїм святом, а не лише накритим столом

— Наскільки важливо дотримуватись традиційного списку продуктів?

— Не думаю, що це важливо. Бог не бухгалтер. Набагато важливіше — серце людини і внутрішнє підготуватися, щоби Великдень був моїм особистим святом, а не лише накритим столом. «Бухгалтерія на свята» не дає ресурсу та сили. Це тоді суто кулінарний ритуал.

А свято — щось більше. Не важливо, що столі, важливо хто поруч, що у твоєму серці. І навіть, якщо хтось не має змоги придбати чи приготувати якісь страви, то я би не бачив тут якоїсь проблеми. Зараз є різні ситуації, зокрема в контексті війни.

— Який духовний намір можемо покласти до символічного «кошика» у своїй душі?

— Напевно, всі ми зараз маємо однаковий намір, який супроводжує нас уже роками. Це — закінчення війни, справедливий мир, наше майбутнє, злагода, мир у власному серці. Важливо прийти з пасхальними стравами до храму, щоб одержати благословення.

Молитва скеровує благословення нам на користь, на зцілення душі й тіла

— Чи не сприймають люди освячення їжі як ритуал? Як цей жест пояснити у світлі Воскресіння Христового?

— Тут питання внутрішнього налаштування людини і що є в її серці. Якщо є певна порожнеча, то скільки б ми свяченою водою не кропили, воно так не діє, у такий спосіб не працює. Воно працює наскільки людина відкрита на Бога і Його благодать. Я би сказав, що воно йде в комплексі разом із духовним життям.

Це можна порівняти із проханням людей окропити хату, бо кажуть: «Там у нас немає злагоди». Але в той час живуть у грісі і не планують цього змінювати. Меблі не стануть кращими чи гіршими від свяченої води. Так само і їжа через освячення не стає більш чи менш якісною. Але молитва скеровує благословення нам на користь, на зцілення душі й тіла. Тобто навіть у цих молитвах ідеться про людину, а не про їжу як таку.

— Під час молитви на освячення їжі люди хрестяться на кожну згадану страву. Чи це потрібно?

— Не конче. Коли священник каже: «Благословляється сир, масло, яйця» і декілька разів благословляє рукою — і люди автоматично хрестяться. Але священник благословляє їжу, а не людину. Тобто люди мають хреститися тоді, коли священик благословляє людину.

Вишивка від сестри нагадує про рідний дім

— Який вигляд має Ваш особистий великодній кошик? Чи зберігаєте певні великодні традиції до сьогодні?

— У мене доволі турбулентний стиль життя… Щоб жити певною традицією, треба жити в тому контексті. Традиція дихає також рідним домом. Важко її просто взяти і вивезти кудись, на експорт. Але для мене також дуже важлива рідна вишивка, яка мене супроводжує. Це те, що найлегше взяти зі собою. Вона мені нагадує рідний дім, де пише: «Христос воскрес» — сестра вишивала. А та, що нижче, то вже хтось мені подарував.

Найцінніше — спільний Великодній сніданок

— Який Ваш найтепліший спогад із дитинства, пов’язаний з Великоднем?

— Найцінніше — це спільний Великодній сніданок. У час мого дитинства було так, що на Великдень до школи кликали зранку — для того, щоб люди не були разом.

Раз мене затримали у школі, ще когось не було. І всі чекали. Навіть, якщо це був обід, а когось бракувало, — на нього чекали. Всі голодні, виснажені, але чекали.

У час підпілля ми також мали освячені пасхальні страви. Було не так святково — десь там возили на квартиру до священника. І воно, може, ще більше відчувалося — ця потреба свята.

— Що б Ви хотіли сказати вірним УГКЦ у цей Великдень, 2025 року, на третьому році війни?

— Христос воскрес! І вже Його ніхто не поверне до гробу. Як жодна пандемія не може Ісуса Христа закрити у гробі. Війна, жодний агресор не може Його знову повернути до гробу. Не зможе Його знову вбити. Якщо вбиває, то вбиває в інших людях. Але той терплячий Христос є також тими людьми, яких також вбивають. І справа в тому, що факт Воскресіння Христового вже незворотній, тому що це перемога не людська, а Божа — над злом. І це наша перспектива вічності, незважаючи на драматичні моменти, які маємо в житті. Бо для чого жити, для чого боротися, для чого віддавати життя, жертвувати, якщо б не було перспективи вічності? Христос воскрес! Воістину воскрес!

Підготувала Христина Потерейко
Департамент інформації УГКЦ