«Щоразу, коли ми закличемо: „Ісусе, рятуй!“, рука Божа спочине на нас», — Глава УГКЦ
Те, що сталося з Петром, стається з кожною віруючою людиною. Христос витягне нас із будь-якої небезпеки. Він є найбільшою певністю серед ілюзорного світу, у якому ми з вами сьогодні перебуваємо. Лише доки наші очі будуть на Нього скеровані, так доти ми зможемо крокувати понад розбурханим морем цього життя. Лише той, хто всім своїм серцем й своєю увагою бачить Бога, присутнього поруч, здатний перемагати гріх, смерть і здатний крокувати з Христом до кінця. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у проповіді в Патріаршому соборі Воскресіння Христового у 9-ту неділю після Зіслання Святого Духа, 25 серпня 2024 року.
Із Главою Церкви співслужили: єпископ-помічник Київської архиєпархії владика Йосиф Мілян, ректор Київської семінарії о. Петро Жук та духовенство Київської та Львівської архиєпархій. Під час Божественної Літургії, яку супроводжував співом хор «Воскресіння» зі Львова, Предстоятель звершив рукоположення трьох дияконів для Київської архиєпархії.
«Слово святого Євангелія (14, 22–34) сьогодні нам проголошує певність Божої допомоги серед найбільш хитких і непевних обставин нашого життя», — ствердив на початку проповіді Патріарх.
За його словами, нині євангелист Матей говорить про Божу руку, яка протягнута до людини в момент найбільшого страху, непевності та втрати орієнтирів. Адже «рука Божа — це втручання в історію людини з однією й тією ж метою — порятувати її, вивести з темряви до світла, врятувати від смерті і притягнути до вічного життя в Бозі».
Читайте також:
Проповідь Блаженнішого Святослава у 9-ту неділю після Зіслання Святого Духа
Пригадуючи і пояснюючи євангельську подію ходіння Ісуса по воді, проповідник звернув увагу, що Петро йде доти, доки серед ночі бачить присутнього Христа. Коли він тільки відводить погляд, звертає увагу на другорядне, втрачаючи зі своїх очей присутнього Бога, відразу починає потопати.
Але Христос виймає його з певної смерті, ставить знову біля себе і вже разом, рука в руку вони крокують і входять до човна.
«Учні, які це все побачили, начебто підсумовують оте богоявління Бога серед розбурханого моря словами: „Ти істинно — Син Божий!“. У тому човні поклоняються Спасителеві, який приходить до своїх учнів», — зазначив проповідник.
Глава УГКЦ запевнив, що ця історія про нас.
«Ми сьогодні перебуваємо серед розбурханого моря, хвилі смерті якого начебто покривають нас із головою. Як часто ми, які вважаємо себе учнями Христовими, не знаємо, де є Бог у тих обставинах. Часом маємо спокусу сказати, що все те, що читаємо у Євангелії, є гарна видумка. Можливо, досвід моєї віри — це фантазія? Чи Бог є справжнім? Як часто питаємо себе: Боже, де Ти є? Сьогодні він до нас серед нашого страху, серед нашої непевності, можливо, в найбільш непевний момент історії України під час цієї війни каже: „Я є. І то не десь далеко. Я є тут. Я є поруч. Я є з тобою“», — ствердив проповідник.
Під час Літургії Блаженніший Святослав висвятив трьох дияконів для Київської архиєпархії.
«Бути священником Української Греко-Католицької Церкви сьогодні означає наражати себе на небезпеку смерті, бо за це сьогодні вбивають. Ми тішимося, що цих три диякони свідчитимуть, показуватимуть людям, де Бог є сьогодні, бо одним із видів дияконського служіння — читати Боже слово у храмі, Його проголошувати в повноті сили Божому народові, самому знати, де присутній Христос, і туди вести, на нього вказувати сучасній людині», — зазначив у проповіді Предстоятель.
«Диякон є завжди там, де найбільш небезпечно, найбільше болить. Тому він серед Літургії співає і читає у єктенії молитви прохання Божого народу, звернені до нашого Бога, Творця і Спасителя. Не тому, що хтось написав йому карточку, а тому, що він знає, про що сьогодні кричить до Бога його народ. Сьогодні молімося за тих молодих хлопців, які приступають до цього великого і страшного служіння. Бо вони, пускаючись на це служіння, починають йти по воді. Молімося за їхню віру, щоб вони не захиталися і не почали потопати. А як почнуть, то щоб рука Божа спочивала над ними», — закликав Патріарх.
«Ми сьогодні молимося за нашу Батьківщину. Вчора разом святкували День Незалежності в час війни. Бачимо, як третій рік крокуємо в силі, опираючись тільки на Бога, до перемоги України над несправедливим російським агресором. Ми відчуваємо, що рука Божа нас тримає, нас веде», — сказав Глава УГКЦ.
«Ми молимося: Господи, будь Ти нашою опорою серед цих хитких і непевних обставин нашого життя! З тобою рука в руку ми зможемо дійти до нашої мети. Благослови Україну, благослови наше військо, наших дівчат і хлопців на фронті. Господи, порятуй всіх тих, які загублені. Порятуй всіх маловірних. Покажи їм, що ти реальний, справжній у всій своїй силі і готовий подати руку помочі кожному, хто її шукає. Боже, благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим небесним миром. Нехай вона ісповість разом із Твоїми учнями: „Ти є воістину Cин Божий“ і поклониться Тобі», — додав духовний лідер українців.
Департамент інформації УГКЦ
