Церква поряд зі звільненими з полону: 9 родин військовослужбовців пройшли психологічну реабілітацію та духовне відновлення
З 1 по 10 квітня команда Патріаршого паломницького центру УГКЦ провела духовно-реабілітаційний відпочинок для сімей звільнених із полону військовослужбовців. Це — новий соціальний проєкт Патріаршої фундації «Мудра справа», спрямований на подолання наслідків російської війни проти України та зцілення завданих нею духовних, психологічних і фізичних зранень.
«Мене вразила одна родина, яку я підтвердила як учасників. Однак потім дружина мені написала: „Ми не приїдемо. Вибачте, та ми взагалі, напевно, розлучаємось. Я більше так не можу…“. І я їй кажу: „Тим паче, що вам потрібно на проєкт!“. Подивимося, чи наважаться приїхати на наступний заїзд. Хотілося б допомогти звільненим із полону та їхнім родинам у найкризовіших ситуаціях». Про це розповідає п. Альбіна Бріліантова, заступниця керівника Патріаршого паломницького центру УГКЦ та координаторка нового проєкту для реабілітації звільнених із полону військовослужбовців та їхніх родин.
Загалом участь у реабілітації взяло 9 сімей військовослужбовців. Місцем проведення табору стала мальовнича місцевість на заході країни в Сокальсько-Жовківській єпархії УГКЦ — с. Майдан, поблизу Крехова. Духовний супровід постраждалим від війни забезпечував о. Василь Кінах із командою аніматорів «Віха», а психологічну допомогу надавали кваліфіковані психологи та психотерапевти з Хмельницького, які спеціалізуються на роботі зі звільненими з полону.
«В одному просторі зустрілися звільнені з полону, які представляють Хмельниччину, Херсонщину, Харківщину, Дніпропетровщину й інші регіони. Велика частина з цих учасників потрапила в полон під час стійкої та відчайдушної оборони „Азовсталі“ в українському Маріуполі», — розповідає о. Любомир Яворський, патріарший економ УГКЦ та директор Патріаршої фундації «Мудра справа».
Психологічна реабілітація і відновлення ментального здоров’я
Один із військовослужбовців розповів, що пройшло вже 18 місяців від моменту його звільнення. Проте він продовжив служіння у лавах Збройних сил України, тому не мав нагоди пройти повноцінну реабілітацію. Сюди ж він прибув разом із дружиною та донькою. І вони разом прямують шляхом зцілення.
Упродовж реабілітації учасники разом із психологами мали нагоду здобути нові знання і навички, серед яких:
- Закріплення навичок самопрезентації та позитивного сприйняття себе.
- Розвиток психологічних аспектів особистісного зростання.
- Збагачення творчого потенціалу.
- Формування навичок взаємодії, співпраці та комунікації в команді.
- Розвиток навичок ефективного управління стресом і подолання кризових ситуацій.
- Аналіз та регуляція емоційного стану.
- Вміння відновлювати та вибудовувати стосунки в родині.
- Розвиток навичок управління власними емоціями й емоційною рівновагою.
- Формування вміння пошуку ресурсу та мотивації тощо.
У цей час дітям було запропоновано ігрову програму, яку вміло організували аніматори духовної школи «Віха». Впродовж перебування на відпочинку вони мали нагоду не лише взяти участь у різних іграх, а й продемонструвати власні знання у вікторинах, таланти — у конкурсах і навички — у майстер-класах.
У колі сім’ї
«Найбільше з екскурсій учасникам сподобалася поїздка у ведмежий притулок у Домажирі, — розповідає психологиня п. Тетяна Кріль, голова Хмельницького осередку Міжнародної асоціації психологів і тренерів-експертів. — У цьому притулку ведмеді знаходяться на реабілітації після перебування і жорстокого поводження у цирках чи приватних маєтках. Звільнені з полону відразу ототожнили себе з цими тваринами: „Як і вони перебувають на реабілітації, так і ми; як і вони побували у клітках та неволі, так і ми побували у ворожому полоні…“ Дехто поділився тим, що після цієї поїздки врешті розпочав бачити сни».
«Ми зробили замах на реабілітацію всієї родини і не прогадали. По-перше, справді задіяні всі. Бо найчастіше проблема не в самому військовому, а в оточенні, які чекають ту ж саму людину, тож після повернення починаються непорозуміння. По-друге, терапевтичний процес, у якому беруть участь особисті емоції і найближчі рідні, рухається значно швидше. По-третє, ціла сім’я налаштовується „на одну хвилю“, на позитивне самосприйняття і підтримку, відкриття нових творчих здібностей, духовну опору, і відтак виробляє для себе нові традиції, правила, хобі. По-четверте, ми почули думку психологів про те, що родинну реабілітацію ще ніхто не робив, хоча потреба назріла давно. Тож це нас додатково змотивувало», — розповідає координаторка проєкту п. Альбіна Бріліантова.
Зазвичай, у другій половині дня команда організаторів задіювала всю родину до заходів у тренінговому центрі чи за його межами. Упродовж ретриту учасники здійснили паломництво до Крехівського монастиря та відвідали м. Жовква, оздоровилися в басейні, піднімалися на підйомнику на гору, спускались на зіп-лайні, їздили у ведмежий притулок, проводили турнір із риболовлі. «Програма була доволі насиченою та часто адаптованою під учасників вже у процесі», — наголошує п. Альбіна.
Зустріч із владикою Михайлом Колтуном
У вівторок, 9 квітня, родини звільнених із полону військовослужбовців мали нагоду зустрітися особисто із владикою Михайлом Колтуном, єпископом Сокальсько-Жовківським, о. Любомиром Яворським та о. Романом Семенюком, протопресвітером Жовківським.
Під час знайомства владика Михайло розповів про своє служіння у морських військах, а також про власне покликання до теперішнього священничого служіння. Єпископ поділився досвідом капеланського служіння.
«Ваша внутрішня, незламна і нескорена сила налаштована на перемогу. Дякую, що ви дали себе знайти в нашому середовищі і хочете використати почуте у своєму житті, щоб іти далі», — мовив архиєрей у зверненні до родин військовослужбовців.
Отець Любомир Яворський коротко розповів про історію УГКЦ та Божу силу, яка допомагає Церкві вистояти. Він поділився цікавими фактами з життя праведного митрополита Андрея Шептицького та відзначив його непересічний внесок у розвиток не лише Церкви, а й українського народу. Наприкінці священник розповів про незламність патріарха Йосипа Сліпого. Не оминув увагою промовець і терпіння та випробування Церкви, духовенство якої також нерідко потрапляло у ворожий полон.
«Сьогодні Україна зранена в людській душі. Ми бачимо, як люди вміють перемінити біль на силу, а рани — на стійкість. Ми чекаємо перемоги. І це пункт, до якого треба постійно йти, бо в пасивному очікуванні ми тратимо час. Війна має два лиця — біль і солідарність. Ми ж завжди маємо шукати в собі сили, щоб дивитись в очі один одного», — наголосив о. Любомир.
Після знайомства і коротких розважань присутні помолилися Господню молитву.
Окрім особистих розмов, вони разом взяли участь у майстер-класі із виготовлення Великодньої свічки. Після майстер-класу організатори реабілітації запропонували учасникам передавати свічку, що символізує світло Воскресіння, і розповісти власну історію. Для когось це світло є світлом надії, для інших — світлом перемоги, а ще для когось — світло внутрішньої краси.
Один із воїнів подарував свою свічку владиці Михайлові.
Що далі?
«Уже тепер можна стверджувати про позитивний вплив реабілітації на учасників, які розпочали відкриватися. У відгуках вони поділилися, що Церква сьогодні є там і робить те, що найбільше потрібно. На сьогодні в наших планах є проведення трьох таких заїздів», — ділиться спостереженнями після візиту звільнених із полону військовослужбовців о. Любомир Яворський.
Одна з учасниць зазначила, що тут працюють із кожним. «Тут працюють не з усіма, але з кожним особисто. Упродовж цього проєкту я відчула, що працюють саме зі мною».
Натомість інша учасниця, яка прибула на ретрит разом із своєю дитиною, відзначила аспект піклування про дітей: «Для родин єдиною компенсацією за покладене здоров’я, за відібраний у неволі ворогом час може бути можливість. І насамперед це можливість, яка полягає в тому, що про них потурбуються і подбають про їхню сім’ю. Тут ми відчули турботу і дбання. Окрема вдячність за те, що моя дитини тут почуває себе щасливою. Це, мабуть, вперше з початку повномасштабного вторгнення. Весь цей час він був понурий і не усміхався. Тут він щасливий. І це вдалося досягти спільною роботою аніматорів, священника, психологів. Я відчула, наскільки моя дитина тут відновилася. І плюс також у тому, що ми були поряд, у зоні його доступу».
Координаторка проєкту п. Альбіна Бріліантова стверджує про інші позитивні відгуки від родин на проєкті. «Але найкращою нагородою є те, як вони почали дивитися один на одного, обійматися, триматися за руки», — зазначає вона.
Наприкінці лиш варто нагадати, що досі триває набір на наступний заїзд цієї родинної реабілітації. Він розпочнеться 29 квітня у Тернопільській області. Доїзд, проживання, харчування, фаховий супровід психотерапевтів і священника, виїзні екскурсії входять у програму. Проєкт спрямований на зміцнення родинних зв’язків, відновлення взаєморозуміння, довіри, близькості та духовних цінностей.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ