«Ця книжка — свідчення того, що слово Боже, проголошуване Церквою, є ключем до сили і виживання людини в найстрашніші часи війни», — Блаженніший Святослав
12 вересня у Варшаві, у Католицькій інформаційній агенції (КАІ), за участю Блаженнішого Святослава та представників духовенства і політикуму Польщі, відбулася презентація польського перекладу книжки «Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться» — збірки звернень Глави УГКЦ упродовж першого року повномасштабного вторгнення росії в Україну, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Ця книжка вийшла друком навесні цього року у видавництві «Комора» з передмовою Оксани Забужко й післямовою Тімоті Снайдера. Польський переклад має назву «Orędzia Pokoju» (Послання миру) і передмови Вселенського Патріарха Варфоломея та єпископа Войцеха Поляка. Вона вийшла у видавництві «Gaudium» (директор — о. Марк Шиманьський, перекладач — Ева Рибалт, редактор — о. Стефан Батрух).
Читайте також:
«Надія — шлях до миру»: У Варшаві презентували книгу звернень Глави УГКЦ польською мовою
У події взяли участь: Примас Польщі архиєпископ Войцех Поляк, представник уряду Польщі проф. Павел Коваль, тимчасовий повірений у справах України в Республіці Польща Роман Шепеляк, єпископ УГКЦ Ольштинсько-Гданський Аркадій Трохановський, керівник відділу КАІ й автор двох книжок-бесід із Блаженнішим Святославом Кшиштоф Томасік, представники медіа, вірні УГКЦ у Польщі.
«Це — катехиза Глави УГКЦ у час війни»
«Ця книжка — унікальна, — сказав на початку презентації президент КАІ Марцін Пшецішевський. — Як історик, скажу: ці щоденні послання Глави УГКЦ у час першого року війни — це історичний документ надзвичайної значимості і великої духовної глибини. Фактично, це катехиза Глави УГКЦ у час війни, проголошення Євангелія в переживанні страждань, неустанне проголошення надії в тому важкому часі. У них відчитується надзвичайна мужність українського народу, який веде боротьбу не тільки в обороні незалежності України, а й Польщі, Європи і всього демократичного світу. Тому ці послання також і великий заклик до світу про допомогу Україні, солідарність з Україною».
Кшиштоф Томасік у серпні 2022 року супроводжував Блаженнішого Святослава в поїздці на Південь та Схід України, внаслідок чого постала книжка-інтерв’ю «Бог не залишив Україну». Про польський переклад книжки «Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться» він каже так: «Книжка Блаженнішого Святослава, Глави УГКЦ — найбільшої Східної Католицької Церкви у світі, — це публікація виняткового щоденника війни, щоденника сучасної історії України в час війни, хроніка із трагічними цифрами і фактами свідчення боротьби багатомільйонного українського народу зі злом. КАІ щоденно публікувала ці послання й інформувала поляків із перших уст про те, що робиться в Україні. Символічно, що більшість цих текстів народилася в бомбосховищах у тих днях і тижнях першого року війни. Ці послання — свідчення найбільшої трагедії і злочину проти Бога та людини, чим є війна. Це — один із важливих документів щодо війни, а також релігійної і філософської думки, розмова священника з Богом про своїх людей і для своїх людей. Від початку війни УГКЦ перебуває на трьох фронтах — духовному, гуманітарному й інформаційному. І ці послання Глави Церкви показують Церкву як посланця надії, бо допомагають людям долати страх, розчарування та розпач.
Війна в Україні — це тест на людяність. Допомога українцям — те, що нас об’єднує, а не ділить. Пам’ятаймо, що оборона України — це оборона всієї нашої цивілізації, нашого майбутнього перед викликами глобальних конфліктів. Пам’ятаймо, що Україна бореться не тільки за свою незалежність, а й за нас — за вільний демократичний світ, наш єдиний світ».
Про слово Боже, яке є силою
Глава УГКЦ Блаженніший Святослав найперше подякував Польщі та полякам за підтримку України в найважчі часи. Зокрема, єпископу Войцехові Поляку, який очолив делегацію польського єпископату до Києва у травні 2022 року: «Його ексцеленція був одним із найперших, хто мені подзвонив у той драматичний день 24 лютого 2022 року. Може, із тих питань, які він мені поставив тоді, і постала ідея тих звернень, а потім — і та книжка. Бо його єдиним питанням було — ви живі? Я чув у його голосі сльози і те, як він справді переживав за нас усіх».
Про саму книжку Блаженніший сказав так: «Часом, ми в Церкві не здаємо собі справи, яку силу має слово. Часом, нам здається, що говоримо забагато — і чи це комусь потрібно? Але ця книжка — свідчення того, що слово Боже, проголошуване Церквою, є ключем до сили та виживання людини в найстрашніші часи війни. Бо те Слово дає силу, дає орієнтацію, дає світло, дає надію. Цікаво, що та книжка не була написана, якщо так можна сказати. Не було жодної інтенції для появи цієї книжки, бо коли йде війна, ніхто не думає про написання книжок. Постала потреба запису коротких відео — передовсім для того, щоб показати, що ми живі. Коли пізніше я зрозумів, що ті короткі відео тримають увагу мільйонів, я зрозумів, що це — добра нагода для проголошення слова Божого. Не мого, як людини, а слова Божого, яке є силою. Я зрозумів, що треба говорити, бо люди потребують голосу матері-Церкви. І так було цілий рік, щодня.
Коли читаю той щоденник перших днів війни, розумію, що те, що ми живі, — чудо. Це читання — непросте, це повертання в ті важкі криваві дні в Києві. Для багатьох людей те, що ми — у Києві й говоримо до світу — уже було джерелом надії. Уявіть собі — мільйони українців просто не знали, що робити, бо російські війська так швидко просувалися територією України, що ми не знали, де вони в цей момент. Вони підійшли до Києва зі сторони Чорнобиля — там не було жодного кордону, жодного нашого війська, тому з Білорусі до Києва окупанти дійшли за кілька годин. І то було чудо Боже, що наші хлопці, наше військо їх зупинило.
Голос із Києва, що Україна стоїть і бореться, був орієнтиром для мільйонів людей не тільки на територіях України, які наші військові та влада контролювали, а й для людей і наших священників, які опинилися в окупації. Сам факт, що Київ стоїть, давав їм силу для життя, боротьби, для надії».
Про мир, який походить від Бога
Однією із головних тем презентації, чи й темою № 1 на сьогодні у світі, як сказав Павел Коваль, було питання справедливого миру і шляхів його досягнення. Чим є мир у розумінні духовної особи, очільника Церкви, народ якої бореться за свою свободу та державу, воює за саме своє існування з тими, хто має на меті повне знищення Української держави й українців як народу та нації?
«Дорога до миру — дуже нелегке питання, — каже Блаженніший Святослав. — На мою думку, дорогою до миру є надія, чеснота християнської надії. Можливо, та книжка і є тим свідченням. Бо християнська надія постає з віри в Бога. Хто не вірить — не має надії. Може, має відчуття чи сентимент, що все буде добре, але це відчуття не має під собою фундаменту, воно не є певне. А християнська надія — це найпевніша реальність, яка тримає людину. Надія — це чеснота того, хто в дорозі, хто ще не досяг мети і живе надією. Надія потребує сили, яка живе від ласки Святого Духа, і живе тільки тоді, коли можливо досягти мети.
Все це означає, що мир в Україні, перемога України — можливі. Але мир не є якоюсь дипломатичною калькуляцією, тимчасовим перемир’ям чи припиненням воєнних дій. Мир — це щось глибше, це те, що дає людині відчуття повноти життя, повноти надії, сповнення цієї надії. Мир — це щось, що справді походить від Бога. І це теж було важливо, що в кінці щоденного звернення завжди було благословення: люди, може, не так вслухалися, про що йдеться, як чекали того благословення. Бо ми віримо, що жест благословення — це не магія, це — подих воскреслого Христа, яким Церква дихає на своїх дітей. Пам’ятаємо, як апостоли після розп’яття Христа, перестрашені, за замкненими дверима, не знали, що їм далі робити, й Ісус прийшов до них, попри ті замкнені двері, дихнув на них, і першим Його словом було — «Мир вам». Наші люди чекали, що в той час, коли росіяни дихали на нас смертю, Церква буде для них тим подихом воскреслого Христа, який переміг смерть, кажучи: «Не бійтеся, я переможу».
Підготувала Оксана Козак,Департамент інформації УГКЦ
фото: KAI / Хуберт Щипек
