У Флоренції відбувся перший показ фільму про УГКЦ в Італії
В українській парафії міста Флоренція відбулася презентація та прем’єрний показ документального фільму «Церква в еміграції: Італія». Подія відбулася у неділю, 24 липня, у храмі Святих апостолів Симона і Юди Тадея, який є легальним осідком української греко-католицької парафії у Флоренції.
Кінострічка про життя і душпастирську діяльність Української Греко-Католицької Церкви в Італії вийшла у 2019 році, однак через пандемію її перший показ широкому загалу глядачів відбувся щойно тепер і першим місцем, де відбувся прем’єрний показ, стала Флоренція.
З нагоди цієї важливої події, українську спільноту у Флоренції відвідав з пастирським візитом владика Діонісій Ляхович, екзарх для українців католиків візантійського обряду в Італії, з благословення якого було знято стрічку. Разом з екзархом прибув до Флоренції о. Теодосій Грень, ЧСВВ, генеральний вікарій екзархату.
Перед Літургією владику Діонісія від імені усієї української парафії Флоренції вітали дівчата з Коломиї, Марина і Мар’яна Підлетійчук, та хлопець з Житомира, Артем Мельнійчук. Усі троє є молодими парафіянами українського храму, що нещодавно прибули до Флоренції зі своїми матерями, рятуючись від війни в Україні. У Літургії дияконував Роман Пауш, студент академії Святого Альфонса Ліґуорі в Римі.
У своїй проповіді владика Діонісій подякував о. Володимиру Волошину за запрошення приїхати на презентацію фільму та помолитися з усією парафією. Відтак, коментуючи євангельський уривок, проповідник звернув увагу, що чудо оздоровлення сліпців сталося завдяки вірі самих сліпців, а місцем, де воно відбулося, був дім та спільнота, зібрана навколо Ісуса, а тому місцем чуда була Церква. Друге чудо — зцілення німого, опанованого злим духом, по особливому вказує на тих, які приводять біснуватого до Ісуса. Вони мають сильну віру. Тому віра, за словами архиєрея, є справа особиста та всієї спільноти віруючих.
Пригадуючи святкування пам’яті святих мучеників Бориса і Гліба, яке випало на цю неділю, владика Діонісій, питаючи, що ми маємо робити в час війни в Україні, наголосив: «Перш за все, не розпалювати ненависті! Бо ненависть перш за все нас убиває. Наші справжні воїни не повинні вбивати з ненависті до ворога, а з любові до своєї батьківщини, віддавати своє життя з любові до своїх братів і сестер. Тому не даймо місця ненависті у нашому серцю, бо вона буде нас вбивати».
Серед напрямних Синоду Єпископів УГКЦ, який проходив у Перемишлі з 7 по 15 липня, владика виділив найголовніші, які мають відношення до діл милосердя, які ми всі покликані чинити для стражденних, знедолених, убогих, маргіналізованих, для тимчасово переселених осіб, біженців і постраждалих від війни в Україні, для вдів і сиріт, тим, які втратили рідних, близьких, помешкання і майно.
Після Літургії о. Теодосій подякував українській парафії у Флоренції за активну участь у служінні Богові і людям у новому етапі розвитку Української Церкви в Італії — в екзархаті. Відтак о. Володимир подякував владиці Діонісію і о. Теодосію за те, що прийняли запрошення відвідати українців Флоренції, молитися разом та презентувати фільм. Також о. Володимир дякував за дар цієї зустрічі з гостями з Риму. Адже, як зазначив, кожна зустріч взаємно збагачує людей, які діляться своїм досвідом і Божими дарами.
По обіді цього ж дня, попри велику спеку, українська спільнота місцевих та новоприбулих українців, дорослих і дітей, зібралася на презентацію і показ фільму «Церква в еміграції: Італія». Презентація розпочалася з перегляду трейлера та вступного слова владики Діонісія, який розповів присутнім про задум зйомки фільму у той час, коли він ще виконував служіння Апостольського візитатора, та його актуальність тепер, на новому етапі життя УГКЦ в Італії — екзархаті. «Фільм, — зазначив єпископ, — є переконливим свідченням того, що Церква розвивається, служачи тим, які, будучи далеко від рідної домівки в Україні, шукають у світі своє, рідне і дороге українське, релігійне і національне середовище».
Отець Володимир пригадав присутнім, що перед знімальною групою стояло нелегке завдання. Потрібно було намагатися висвітлити у фільмі історію зародження і розвиток життя української спільноти в Італії наприкінці 90-х та розповісти правду про те, які виклики стояли перед нею у церковному, соціальному і культурному житті. Також особливу увагу глядача мав привернути важливий етап розвитку Церкви в еміграції — присутність молоді, дітей і батьків, яким перше покоління українців 90-х років передало свій досвід віри, любов до Церкви та ревне служіння Богові і людям.
У презентації фільму у онлайн режимі взяла участь знімальна група — о. Тарас Жеплінський, Микола Мудрик та Іванна Гребеняк, які у 2018 році були студентами вищих навчальних закладів Рима.
Отець Тарас Жеплінський, режисер фільму, розповів, що таким фільмом намагалися передати ідею єдності спільноти Української Греко-Католицької Церкви в Італії. «Сюжет фільму, — сказав він, звертаючись до українців у Італії, — є спільним для всіх українських спільнот в Італії. Переглядаючи цей фільм, багато хто зможе подивитися на себе з боку, щоб побачити те, що ми, його автори, могли побачити, коли їздили поміж вас, коли спілкувалися з вами. Кожен зможе побачити і той Божий промисел, який через вас втілювався у життя УГКЦ в Італії».
Микола Мудрик, продюсер фільму, наголосив на тому, що відвідавши близько п’ятдесят громад та вислухавши понад сто свідчень різних людей, здебільшого жінок, знімальна група хотіла показати у фільмі живу і справжню віру людей у Бога. «На великій і сильній вірі цих побожних людей будувалася кожна, навіть найменша, церковна спільнота, яка скоро виросла у велику спільноту екзархату УГКЦ в Італії», — зазначив він.
Своїми спогадами про працю над фільмом поділилася й Іванна Гребеняк, автор сценарію фільму: «Цей фільм — свідчення історії, яка триває вже понад двадцять років. Великою мірою сценарій фільму творився підчас самих відвідин українських спільнот, в яких ми зустрічали цікавих людей та записували з ними інтерв’ю. Саме ці люди і те, що ми побачили на власні очі, допомогло нашій знімальній групі зробити сценарій фільму про Церкву, однак не про церкву як будівлю, а про живу Церкву, Церкву віруючих людей, які спочатку в парках а відтак у храмі, об’єднувалися навколо живого Христа та старалися разом зі своїм священиком одні одному якнайкраще послужити. Властиво, сюжет фільму є об’єднаний Літургією, яка починається у Ватикані у 1997 році а завершується в сучасній громаді, яка у 2019 році тоді була зібралася у базиліці Санта Марія Маджоре на Літургію, яку очолював Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ. Сподіваюся, що перегляд фільму буде гарною нагодою для всіх нас усвідомити собі важливість нашого місця і служіння у спільноті та додасть нам натхнення далі творити Церкву та її розвивати».
Після презентації для всіх присутніх в українському храмі а також для тих, хто очікував на його показ у онлайні на ютуб-каналі української парафії у Флоренції, відбувся показ фільму.
Перегляд фільму відбувся немов на одному диханні. Сльози на очах глядачів та емоційна реакція на побачене свідчать про те, що фільм заторкає глибини життя людей, відкриває їхні найпотаємніші мрії і прагнення про свою родину, Церкву і народ. Після перегляду кожен охочий мав змогу поділитися враженнями від побаченого.
«Дорога до Світла — так я називаю особливу подію, яка відбулась в українській парафіяльній спільності міста Флоренція у неділю, 24 липня», — ділиться своїм враження від фільму Світлана Король, лікар-кардіолог, які нещодавно приїхала зі своєю сім’єю з Києва.
«Неймовірний фільм, живий, бере за серце, змушує плакати і радіти, співпереживати і пишатися, пізнавати людей, їх жертовність і наполегливість… Кінострічка про людей, більшість з яких жінки, які не шукали кращої долі, „широкої дороги і легкого хліба“, а шукали далеко поза рідним домом праці і заробітку. Однак у цих пошуках вони не загубилися, бо знайшли Бога, який їх ніколи не залишав, а вів дорогою спасіння, яка пролягає через храм та спільноту віруючих людей.
Все починалось з українського жіноцтва, яке владика Діонісій назвав «тихими будівничими Церкви». Це Боже диво, адже Українська Церква в Італії зароджувалася з мрії та бажання поодиноких побожних жінок, які гуртувалися у спільноту однодумців і прагнули мати у проводі свого священика.
Я вдячна людям і священникам, які стояли на початках цієї великої справи і тим, хто сьогодні підтримує її і продовжує розвивати; дякую за великий скарб — Церкву і віру Христову, який нам, новоприбулим з України, передали; за українську християнську спільноту, яка сьогодні налічує кілька сотень побожних парафіян.
Життя на чужині складне: не вистачає досвіду, підтримки. Війна в України ще й досі триває а українці, зокрема молоді сім’ї, які шукають притулку в різних країнах світу, звикаючи до нових умов життя, покликані зберегти свою національну і релігійну ідентичність. Також мають багато працювати, що «прогодувати» свою сім’ю, допомогти дітям здобути освіту.
Мені імпонують слова отця Володимира: «Ми маємо передати прийдешнім поколінням наш досвід». Це закон життя, виживання людства. Парафія — наш спільний дім, де маємо не тільки черпати, але й розвивати свій дім, збагачувати своїм досвідом, здобутками. Важливо не тільки чекати на допомогу, але привносити своє для спільного добра. Ми — обличчя України, за нами складають враження про нашу державу і Церкву.
Нехай у цій великій Божій справі — збереженні і передаванні прийдешнім поколінням нашої національної і релігійної ідентичності, — нам усім допомагає Господь Бога та добрий приклад тих, які були перед нами. Нехай натхненням до нашої невтомної праці будуть слова Папи Франциска — «Corragio e аvanti», «Відважно і вперед!», — поділилася своїми враженнями Світлана Король.
На завершення фільму о. Володимир ще раз подякував владиці Діонісію за його пастирський візит до української парафії у Флоренції та за провід УГКЦ в Італії. Щирі слова вдячності були звернені знімальній групі, яка достойно виконала поставлене перед нею завдання Церкви — розповісти правду про УГКЦ в Італії, про душпастирів і вірних, які є активними будівничими своє Церкви.
«Презентація і показ фільму відбувся у дуже актуальний для життя УГКЦ в Італії час. Адже сьогодні, як і 25 років тому, наша Церква збирає і пригортає до свого материнського лона новоприбулих українців, які, рятуючи себе та свої сім’ї від війни в Україні, знайшли прихисток не тільки серед італійського народу але й відкритість та гостинність українських спільнот, які вже мають свою історію та досвід життя. Таким чином Господь Бог через людей продовжує писати історію своєї Церкви, членами якої є доньки і сини багатостраждального українського народу», — наголосив о. Володимир Волошин, парох української парафії у Флоренції.
Парафія Святого архистратига Михаїла у ФлоренціїЛокації
Персони
Владика Діонісій ЛяховичАпостольський екзарх для українців-католиків візантійського обряду в Італії, василіянин.
