У Стрийській єпархії представили документи чудотворності Дроговизької ікони Божої Матері
У Дроговижі під час симпозіуму презентували нещодавно віднайдені церковні документи, які потверджують чудотворність Дроговизької ікони Божої Матері.
Захід розпочався із привітального слова о. Тарас Бабія, пароха храму Успіння Пресвятої Богородиці в с. Дроговиж. Він зазначив, що «цей історичний симпозіум розпочинає ряд заходів, які заплановані у рамках святкування 125-ї річниці місцевого храму. Оскільки, за волею Божою, особливість цього храму є тісно пов’язана із присутністю чудотворної ікони, то усі наші урочистості тематично будуть пов’язані із цією іконою. Сьогоднішній симпозіум надасть зміст усім нашим святкуванням. Спробуймо сьогодні через матеріали, які представлять нам наші доповідачі, відчитати, що Господь промовляє до нас через цю ікону у теперішніх обставинах нашого життя і, відповідно, якої відповіді Він від нас очікую».
Відтак о. Володимир Ждан, канцлер Стрийської єпархії УГКЦ, очолив Молебень до Богородиці. Він передав усім учасникам заходу вітання від владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, та запевнив у благословенні та цілковитій підтримці ієрарха у розвитку почитання Дроговизької чудотворної ікони.
Модератор симпозіуму п. Олег Турій, директор Інституту історії Церкви УКУ, наголосив, що цей симпозіум є яскравим прикладом плідної співпраці наукових інституцій, таких як Український католицький університет, із парафіями нашої Церкви, яка дає надзвичайно потрібні та цінні результати як для наших вірних, так і для цілого українського суспільства загалом. Відтак п. Олег представив доповідачів та запросив до представлення приготованих матеріалів.
Першою виступила п. Марія Цюра, вчитель історії та місцевий краєзнавець с. Дроговиж, яка виголосила доповідь на тему «Історія села Дроговиж та місцевого храму Успіння Пресвятої Богородиці». Вона провела історичний екскурс від найдавніших часів і по сьогодення. Зокрема ішлося про те, що Дроговиж одне із найстаріших сіл Миколаївщини, перша письмова згадка про яке датується 1356 роком. В окремих періодах своєї історії Дроговиж користувався статусом містечка. Окрім того прозвучала розповідь про задокументовані згадки за дерев’яний храм із 1682 року та історія уже мурованого храму, освячення якого відбулося у 1900 році.
Марія Цимбаліста, дослідниця українського мистецтва, викладачка іконописної школи «Радруж» при УКУ, завідувачка відділу графіки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, виголосила доповідь «Образ Богородиці з Дроговижа, його символіка, іконографія та давні взірці». Завданням п. Марії було розглянути Дроговизьку ікону у мистецький та іконографічний спосіб.
«З іконографічної точки зору Дроговизька ікона представляє собою давній візантійський стиль Богородиці типу Одигітрія з Ісусом — Еммануїлом. Марія вказує на Ісуса правицею, а Ісус, сидячи на лівій руці Богородиці, благословляє Її, а у Ній і усе людство. Ця головна ідея Християнського Сходу притаманна усім іконам, які були пов’язані з Візантією. Разом із тим у неї є свої притаманні особливості, і під цим оглядом вона є цінна і цікава. По-перше, цікавим виглядає розташування самого Ісуса на руках у Богородиці, і також те, як художник, у дуже характерний спосіб, показує ноги Ісуса та пальці на Його ногах, що вказує на місцевого майстра. Також дуже цікавим є атрибут Ісуса, який Він тримає у руках. Це не є звичний для нас сувій, який притаманний східній української традиції в руках Христа Еммануїла, а книга. Такий атрибут зазвичай зображали у західній іконографії, зокрема можемо тут згадати Гошівську чи Ченстоховську ікону Богородиці, які теж належать до одного взірця», — зазначила дослідниця.
Щодо візуальних особливостей Дроговизької ікони доповідачка наголосила, що «в цій іконі ми можемо побачити дуже особливе рельєфне золочене тло з рослинним орнаментом, пишний одяг з використанням елементів золота, а також ми бачимо певну досконалість і разом із тим реалістичність ликів, які вказують, що перед нами є ікона, яка належить до останньої чверті XVII ст. Подібні зразки ми маємо на території Львівщини під авторством Івана Рутковича, Йова Кондзелевича, які працювали на переломі XVII—XVIII століть, а також інших майстрів, дуже часто незнаних, роботи, які збереглися у Національному музеї у Львові».
Володимир Мороз, науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ, представив тему «Протоколи комісії з дослідження чуд Дроговизької ікони Матері Божої з Ісусом 1779 року і зафіксовані в них свідчення вірних».
«Моїм завданням було віднайти, дослідити і представити документи єпархіяльної комісії з дослідження чудесних випадків, які сталися біля Дроговизької ікони Одигітрії. Цю комісію розпорядився створити у червні 1779 року тоді ще адміністратор Львівської єпархії, а згодом — її єпископ Петро Білянський. До складу комісії увійшли Роздольський декан Андрій Крижанівський та Стрілиський декан Йосиф Дубчевський. Обоє отців 15 липня того ж 1779 року опитали 17 свідків у дроговизькій церкві Успіння Пресвятої Богородиці, де зафіксували їхні розповіді. Завдяки тому, що відповідна документація збереглася, маємо унікальну можливість зазирнути у духовний світ наших предків XVIII століття. Читаючи і листування церковних урядовців, і свідчення жителів Дроговижа, Устя, Волі, Миколаєва, бачимо їхню віру, глибоко вбудовану в народну українську культуру; бачимо те, як ці люди упродовж десятиліть, за їхніми словами, ходили до Дроговижа помолитися перед іконою, як самі свідчили, що завдяки цьому отримували зцілення самі, їхні батьки й діди, їхні діти. Особисто мене вразила розповідь одного 50-літнього батька про зцілення від сліпоти його доньки. Скажу прямо, що історику дуже цікаво й приємно працювати з такими матеріалами. Цінність дроговизьких свідчень як у тому, що вони дійшли у повному складі, так і в тому, що ми маємо в Україні багато ікон, які вважають чудотворними, але насправді мало документації роботи комісій, які ці дива ретельно перевіряли. Тому із Дроговижем історикам, а також місцевій спільноті, відверто пощастило», — поділився науковий співробітник.
На звершення о. Тарас Бабій подякував доповідачам за проведену працю та презентацію напрацювань, а також запросив усіх на подію Урочистого винесення Дроговизької чудотворної ікони на загальне почитання та відкриття у Дроговивжі паломницького осередку для родин, яке відбудеться 10 серпня 2025 року. З цієї нагоди оголошена проща родин до Дроговижа пройде за участю п’яти єпископів — Ігоря Возьняка, Тараса Сеньківа, Петра Лози, Богдана Манишина і Гліба Лончини.
Департамент інформації УГКЦ
