У Тернополі провели день духовної віднови «Невидимі рани війни»
У рамках програми духовно-психологічної підтримки «Невидимі рани війни» відбувся цикл зустрічей із парафіянами архикатедрального собору Непорочного зачаття Матері Божої м. Тернополя. У неділю, 21 серпня, для шести груп парафіян були проведні науки від отця доктора Мартина Хоміва, сотрудника храму та співавтора ініціативи про важливість парафіяльної спільноти вміти співчувати ранам інших, бачити свої невидимі рани та спільно допомогти одне одному їх лікувати.
Загалом науки прослухали близько трьох тисяч парафіян, які в неділю зібралися на молитву в храмі, близько чотирьох тисяч осіб, які дивились і слухали науку на ютуб-каналі парафії, та велике число людей, які долучилися через регіональні радіо- і телеканали.
Звертаючись до парафіяльної спільноти, отець Мартин зазначив: «Нові виклики потребують нового досвіду. Новий досвід вимагає швидкого адаптування та реагування. Із самого початку війни ми стали свідками такої адаптації. До нашого міста прибули переселенці по допомогу. І якою була наша реакція? Якою була наша допомога? Ми, як храм, собор, почали приймати гуманітарну допомогу, їжу, одяг, засоби гігієни. Ними скористалися десятки тисяч потребуючих тут, у Тернополі, і в місцях, де велися чи ведуться бойові дії. Черги створювалися навколо нашого собору, такого раніше ніхто з нас не бачив, люди в центрі були шоковані. Дехто був незадоволений, писали, що такого не має бути при катедрі в центрі міста (мабуть, люди їм заважали). Але принцип такий: для того щоб вирішити проблему, потрібно її виставити на публіку, щоб усі бачили, що вона існує. Бачачи проблему, скільки людей біля нас збирається, кожен свідомий думає, як може долучитися до її вирішення. І місцеві підприємці почали з нами співпрацювати, за що ми їм щиро дякуємо. І поки маємо чим ділитися, будемо помагати, бо „хіба не знаєте, що ми відповідаємо за тих, кого приручили?“ — казав Маленький Принц. І ми молодці! Ми, як парафіяльна родина, молодці! І наша молодь. Яка вона прекрасна! Наша молодь зрозуміла, що це їхня війна. Молоді особи стають волонтерами, здають гроші, ідуть служити, боронити, захищати землю, а потім вертаються з війни і ми їх вертаємо в ту саму землю».
Однак давати їсти — замало, сказав отець Мартин. Рани бувають занадто глибокі. Тому біля храму з’явилися намети. Один — для дітей війни, інший — для батьків та волонтерів. «Ми почали два проєкти заради їхніх духовних, психологічних, та моральних потреб».
Невидимі рани війни є в кожного, тому, продовжуючи свою науку, отець звернув увагу на таке: «Незважаючи на відродження духу, на наш народний гумор, бо це також важливо, на сильну нашу віру, яка, мабуть, є за розміром як зерна гірчиці, війна є стресом і вона виводить з емоційної, духовної рівноваги. Ми всі мимоволі емоційно хитаємося, у нас бувають хвилі тривоги, ненависті, депресії, навіть бувають дні байдужості, але бачимо, що війна торкається всіх! І у всіх нас є „невидимі рани війни“. Цікавою була інтерпритація та пояснення привітання „Слава Україні! — Героям Слава!“. Мабуть, ми ще ніколи так глибоко не усвідомлювали слів „Слава Україні!“, наскільки дорогою для кожного українця є Україна і те, що вона має славно жити, бути вільною, щасливою, квітучою. І рівно ж ми ніколи раніше з такою великою повагою, гордістю і трепетом не відповідали „Героям слава!“. Справжня „слава“ не має нічого спільного з багатством чи фізичною силою. „Слава“ означає „репутація“. Небеса розповідають про славу Божу. Бог нас створив для своєї слави. Ми — посудини, у яких „міститься“ Божа слава. У нас прославляється Бог нашою любов’ю, героїзмом, самовідданістю. Про нашу репутацію знає світ, і ворог знає, тому безперервно намагається нас зламати, але в нас є репутація, у нас є слава, що ми незламні і вміємо перемагати будь-яку темряву на різних фронтах».
«Слава» ще означає «надія», зазначив отець Мартин. Завершуючи свою духовну науку, проповідник висловив свої сподівання: «Для того щоб перемогти темряву, яка наступає на нас, спершу треба перемогти темряву всередині нас. І будуть у нас рани! І рани залишать шрами, але ці шрами стануть пам’ятниками наших вершин. Ми всі діти війни — дай нам Бог, щоб ми також стали дітьми перемоги!».
Пригадуємо, що цей проєкт реалізується в рамках душпастирських ініціатив парафій за підтримки Карітасу України Caritas Ukraine та Карітас-Тернопіль. Його авторами є о. Мартин Хомів Martin Chomiw та Марія Хомів Марія Хомів, координатором — о. Роман Демуш Roman Demush.
Департамент інформації УГКЦ
