«Важливо, щоб ми не змарнували того, що такою великою ціною здобуваємо сьогодні», — о. Любомир Яворський
Бути поруч зі своїми дітьми, як добра мати, — цей принцип діяльної любові Церкви набув буквального значення: нагодувати, зігріти, прихистити, підтримати людей у часі великої біди і потреби. Про Патріаршу фундацію «Мудра справа» як дієвий інструмент соціального служіння і платформу взаємодії Церкви й суспільства у програмі «Відкрита Церква» розповідає її керівник, патріарший економ о. Любомир Яворський.
Спадкоємці справи митрополита Андрея Шептицького
Натхненником створення і розбудови «Мудрої справи» в сучасному форматі став митрополит Андрей Шептицький: в основу її діяльності покладено принцип його соціальної праці «Свій до свого по своє» як гасло взаємної підтримки українців, майданчик взаємодії Церкви, благочинників та людей у потребі.
«Ідея розвивати „Мудру справу“ з’явилася і реалізувалася задовго до вторгнення, — розповідає о. Любомир. — Фундація рішенням Постійного Синоду Єпископів створена давно, але її потрібно було розвинути, реорганізувати, надати нового виміру. Чому саме така назва? Питання екзистенційне: „Мудра справа“ — продовження справи митрополита Андрея Шептицького, який дуже мудро та вміло господарював і в Першу світову війну, і в міжвоєнний час. Ця ідея мудрості — софійності — митрополита Андрея веде нас у нинішніх конкретних справах, ми закладаємо її в кожен наш проєкт».
У сучасному форматі «Мудра справа» почала працювати в час пандемії коронавірусу — тоді це були продуктові набори та ліки для потребуючих, оренда апаратів ШВЛ, можливість вакцинації тощо. При фундації діяв Паломницький центр та служба психологічної і духовної підтримки для військових та їхніх родин. Із початку повномасштабного вторгнення діяльність «Мудрої справи» трансформувалася і масштабувалася, бо необхідно було швидко самоорганізуватися і давати раду в цій великій біді.
«Коли люди ховаються від обстрілів, не мають що їсти і де прихилити голову, говорити про високе не на часі — треба відповідати на насущні виклики, — згадує о. Любомир. — І ми швидко знайшли свою нішу і ту додаткову роль, яку Патріарша фундація виконує в гуманітарних питаннях. На сьогодні в УГКЦ є дві організації, які працюють у цьому напрямі: Карітас України як частина міжнародного Карітасу і „Мудра справа“ як організація УГКЦ, внутрішньоцерковна».
Про безпеку і прихисток
Із початку повномаштабної війни ПФ «Мудра справа» зосередилася на трьох основних напрямах соціальної праці: продуктові набори, евакуація та поселення людей.
Отець Любомир розповідає, що з перших днів постало питання: що можна зробити з тим, що вже маємо, як пристосувати наявні ресурси до нагальних потреб? Так виникла ідея евакуації жінок із дітьми та старших людей із районів обстрілів і небезпеки окупації — транспорт Паломницького центру став транспортом порятунку. Відповідно виникла потреба тимчасового поселення цих людей.
«Церква віддала практично всі свої приміщення і будівлі на потреби внутрішньо переміщених осіб, — згадує о. Любомир. — Ми маємо шелтери й будівлі на Заході України, частково покриваємо комунальні й інші витрати, але цього критично замало: багато людей втратило житло і не має, куди повертатися».
Тому було прийнято рішення про облаштування модульного житла: за підтримки міжнародної благодійної організації чоловіків-католиків «Лицарі Колумба» УГКЦ облаштовує кілька модульних містечок біля Львова. Заплановано облаштування такого на 160 будиночків у Дублянах та 35 будиночків у Брюховичах.
«Сподіваюся, 6 грудня нам вдасться відкрити перші десять будиночків, а до кінця цього — на початку наступного року — і ціле містечко у Брюховичах, — ділиться о. Любомир. — Ці будиночки — не контейнери, а своєрідний конструктор житла, який можна скласти відповідно до потреби. Будиночок розрахований на одну-дві родини. Критерієм у виборі цих „модулів“ було те, чи хотів би я тут жити, бо людина має почуватися гідно за будь-яких обставин. Можу сказати, що ми точно не хочемо і не допустимо, щоб ці містечка ставали гетто».
Про хліб насущний
Ще один масштабний і постійний проєкт «Мудрої справи» — продуктові набори, розраховані для двох осіб на тиждень. Він виник ще в часи пандемії: є напрацювання, моніторинг потреб і стратегії розвитку, координатори, команда і щоденна праця. На сьогодні роздано 85 тисяч продуктових наборів (900 тон продуктів). У пріоритеті — єпархії на Сході та Півдні України: продукти постачають відповідно до потреб, які постійно моніторять місцеві священники, роздають набори на парафіях усім, хто потребує, незалежно від віросповідання.
«Принцип формування цих продуктових наборів — „свій до свого по своє“: продукти мають бути українськими, ми повинні підтримати нашого виробника й економіку, — пояснює о. Любомир. — Нам це вдається завдяки фінансовій підтримці, довірі і співпраці з нашими закордонними єпархіями та міжнародними благодійними організаціями, як-от „Лицарі Колумба“, „L’Oeuvre d’Orient“. Маємо багато партнерів, які нам допомагають».
Про довготермінові стратегії і майбутнє
«Для нас дуже важливо вже зараз думати про те, що буде після війни, після нашої перемоги, — каже о. Любомир. — Зараз ми робимо все, щоб перемогти, — кожен як може. Але мусимо думати, як житимемо далі. Важливо, щоб ми не змарнували того, що такою великою ціною здобуваємо сьогодні. Для цього потрібно, щоб ті принципи моральності, які сповідував митрополит Андрей Шептицький, — як будувати свій дім і як у ньому жити — ми заклали зараз і керувалися ними, коли будемо відбудовувати нашу країну. Україна має бути чесною, моральною, і тоді стане такою, у якій хочеться жити. Церква готова ділитися своїми набутками в цьому, тому що є певним індикатором цієї етики, має у собі цей стержень».
Щодо перспектив розвитку самої Патріаршої фундації о. Любомир каже:
«Я би хотів, щоб „Мудра справа“ творила спільноти, які б заряджалися творити добро, служити людям. Церква — це ж спільнота спільнот, спрямована саме на це. Зараз в Україні велике горе, біда, але й перспективи дуже великі. Тому важливо, щоб ми вміли гуртуватися, творили ці спільноти, взаємодію, і так могли масштабно та системно творити добро. Так я бачу продовження нашої справи».
Департамент інформації УГКЦ
