Військові капелани ЗСУ окреслили складові духовної стійкості українського воїна
13 жовтня в Києві відбувся брифінг Служби військового капеланства Збройних сил України. Захід було присвячено сучасним аспектам військового душпастирства, формуванню духовної стійкості українських воїнів і взаємодії служби з релігійними організаціями.
Одним із спікерів був священник УГКЦ, старший лейтенант капеланської служби о. Ростислав Височан, тимчасово виконувач обов’язків начальника відділу взаємодії з релігійними організаціями — заступник начальника Служби військового капеланства ЗСУ.
Брифінг було приурочено до Дня військового капелана, який відзначали напередодні — 12 жовтня, у день вшанування святого Мартина Турського, покровителя всіх військових капеланів.
Як розповів начальник Служби військового капеланства ЗСУ полковник Олександр Вовкотеча, цю службу було офіційно введено до структури ЗСУ 6 вересня 2022 року спільною директивою міністра оборони України та Головнокомандувача ЗСУ. Її головне завдання — організація заходів для задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників ЗСУ та членів їхніх родин.
На брифінгу було детально окреслено напрями військового капеланства, а також принципи служіння та підготовки військових капеланів. Сьогодні на посадах капеланської служби проходять військове служіння священнослужителі від 13 релігійних організацій, серед яких і Українська Греко-Католицька Церква.
«Наші душпастирі відразу розпочали служіння як військові капелани: від підрозділів батальйонів і бойових бригад до різних органів військового управління, зокрема й на стратегічному рівні в самій Службі військового капеланства Збройних сил України», — розповів о. Ростислав Височан у коментарі для Департаменту інформації УГКЦ.
Під час брифінгу о. Ростислав представив звіт відділу взаємодії з релігійними організаціями Служби військ капеланства ЗСУ про проведену у 2024 році роботу. Він наголосив, що місія військового капелана — невід’ємна частина цілісної підготовки військовослужбовця.
«Місія військового капелана не просто полягає в тому, щоб доповнити щось незавершене. Вона покликана подбати про українського воїна, бути складовою його цілісного виховання, навчання і підготовки», — зазначив священник.
Він наголосив, що діяльність капеланів безпосередньо впливає на формування духовної стійкості військовослужбовців — внутрішньої сили, що дають змогу тримати удар, спираючись на віру, цінності та переконання.
«За результатами досліджень, проведених спільно із британськими капеланами, ми визначили п’ять основних складових духовної стійкості українського воїна: віра в Бога, патріотизм, сім’я, усвідомлення справедливості нашої війни та цінність свободи», — розповів капелан.
Отець Ростислав наголосив, що кожен військовий капелан поєднує в собі дві ідентичності: священнослужителя і офіцера, а тому взаємодія з релігійними організаціями — це природна частина його служіння.
Для координації такої співпраці діє Міжконфесійна рада з питань військового капеланства при Міністерстві оборони України, до складу якої входять представники всіх релігійних організацій, що беруть участь у капеланському служінні.
«Капелан повинен зберігати зв’язок зі своєю релігійною спільнотою, адже духовно підтримати інших може лише той, хто сам живе глибоким духовним життям», — наголосив о. Ростислав.
Підготовка військових капеланів відбувається у Центрі підготовки військових капеланів факультету післядипломної освіти Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2023–2024 роках навчання пройшли 236 військових капеланів із 12 релігійних організацій. На 2025 рік заплановано 8-тижневу програму підвищення кваліфікації, а також міжнародні тренінги за участю американських і британських капеланів.
Окрім того, капелани беруть участь у міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема в Німеччині та Швеції, де представляють український досвід душпастирської підтримки і формування духовної стійкості в умовах війни.
«Світ сьогодні шукає, що таке духовна стійкість. І, дивлячись на Україну, очікує від нас певних відповідей. Ми радо ділимося своїм досвідом», — підсумував о. Ростислав.
