Владика Богдан Дзюрах розповів про Орден блаженного Омеляна Ковча
Єпископи Української Греко-Католицької Церкви під час синодальних засідань затвердили Статут і вигляд Ордена блаженного священномученика Омеляна Ковча.
Постійний Синод УГКЦ на 6 (77) сесії, яка проходила у Чернівцях 12–15 грудня 2023 року, прийняв рішення: «Поблагословити встановлення Ордена блаженного священномученика Омеляна Ковча та доручити преосв. вл. Богданові Дзюраху опрацювати Положення цього Ордена».
Орден встановлений на запити про нагородження священнослужителів УГКЦ — дияконів, священників та єпископів за видатні заслуги у їхньому служінні.
Для чого ще одна церковна відзнака?
«Будь-яка ідея зароджується від певних постатей. Постать блаженного священномученика Омеляна Ковча є без перебільшення героїчною, і заслуговує на те, щоб її надалі популяризували. Ми знаємо, що у нас існує Відзнака блаженного священномученика Омеляна Ковча, яку було встановлено для того, щоб вшанувати осіб та інституції, які діють у дусі цього нашого великого ісповідника та подвижника віри. Лауреатами переважно є миряни, представники різних народів, професій, релігій та Церков. Натомість новостворений Орден блаженного священномученика Омеляна Ковча буде служити відзначенню серед нашого греко-католицького духовенства осіб, які є взірцями ревного душпастирства, повні самопожертви та любові до Бога і до ближнього. Такі священнослужителі своїм життям показують, що дух отця Омеляна Ковча надалі живе і діє у нашій Церкві, а сам блаженний священномученик Омелян продовжує надихати щораз то нові покоління греко-католицьких душпастирів. До речі, цього року випадає 15-річчя з дня проголошення блаженного Омеляна Ковча покровителем греко-католицьких душпастирів. І це була ще одна спонука для встановлення ордену на його честь. Ми сподіваємося, що відзнака буде виразом всецерковного визнання зусиль і ревності наших заслужених священників та дияконів, а з іншого боку, стане і для нагороджених і для усіх інших священнослужителів пригадкою і заохотою ще краще виконувати свої священичі обовʼязки», — розповідає владика Богдан Дзюрах.
Яким критеріям повинен відповідати кандидат?
Під час Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який цьогоріч відбувався у Марійському духовному центрі «Зарваниця» упродовж 2–12 липня, владики затвердили Статут щодо цього ордена. Також із запропонованих для розгляду трьох ескізних пропозицій був обраний стиль та зовнішній вигляд ордену.
Відповідаючи на запитання про критерії обрання священнослужителів для вручення цієї нагороди, владика Богдан зазначив, що це регулює прийнятий Статут. «Священнослужитель повинен втішатися авторитетом і повагою як церковного середовища, так і мати пошану від людей ззовні Церкви; повинен відзначатися ревністю у душпастирстві, яка відображатиметься в його активності щодо реалізації програми „Жива парафія — місце зустрічі із живим Христом“. Тобто, де би священник не був, він повинен ревно проповідувати Боже Слово, проводити катехизацію, повинен бути вірним у особистій молитві і побожно відправляти літургійні богослужіння. Він також повинен вміти організувати, де би він не був, соціальне служіння у спільноті і сам бути прикладом харитативного служіння та любові до ближнього», — виокремлює певні критерії єпископ.
Критерії самого Омеляна Ковча
Цікавим фактом є те, що насправді певні критерії, передбачені в Статутах Ордена, встановив сам священномученик Омелян Ковч. «Значна частина критеріїв, яким має відповідати кандидат до нагородження, ми подаємо на основі іспиту сумління, який робив собі сам блаженний Омелян. В своїй книжечці „Чому наші від нас утікають“ він залишив перелік запитань, з якими, мабуть щовечора, він ставав на молитву перед Господом, оцінюючи своє священниче життя і служіння. То ж для нас було чимось самозрозумілим і логічним, щоб включити зміст більшості з тих запитань до переліку якостей, що ними повинен відзначатися кандидат до нагороди», — продовжує далі владика Богдан.
Постійно зростати у священничому служінні
«Звичайно, що коли намагатися знайти особу, яка б відповідала усім переліченим критеріям, — підкреслює апостольський екзарх, — то можна побачити перед собою ідеальний образ священника. Правдоподібно, не всі будуть доростати до цього ідеального образу у повній мірі, втім ці критерії мають служити конкретними дороговказами, на які усі ми повинні орієнтуватися. Окрім того, при поданні кандидатури на відзнаку цим орденом слід врахувати специфіку служіння даного священника. До прикладу, якщо священник здійснює служіння медичного капелана в лікарні, то він не може відповідати деяким специфічним критеріям, яким повинен відповідати душпастир на парафії чи капелан у війську. Тож той, хто подає, — а це будуть члени Синоду Єпископів — мають дуже багато простору для того, щоб диференційовано підходити до оцінювання і пропонування кандидатів.
За словами єпископа, також треба остерігатися небезпеки масового поширення ордену, адже у такому разі станеться певна інфляція його цінності.
Коли відбудеться перше нагородження?
Перше нагородження цим орденом ще не заплановано. Адже, як розповів владика, з одного боку, потрібно виконати певні технічні завдання, зокрема виготовити сам орден. А з іншого боку, треба дати час членам Синоду для того, щоби вони оглянулися довкола себе у своїх єпархіях і знайшли відповідних кандидатів. «До підбору перших кандидатів слід підходити особливо відповідально, адже вони будуть для нас певним орієнтиром, якщо можна так сказати, певною планкою, якою буде пославлено рівень функціонування в Церкві цієї нагороди», — підкреслив архиєрей.
«Остаточно, я переконаний, що кожен із нас священників, якщо він ревний і повний Божого духа, не шукає людських нагород, але орієнтується передусім на Божу славу, на спасіння власної душі, на духовне добро людей, яким він служить. Можливо, саме така його постава буде ще одним із критеріїв у відборі. Той, хто цієї нагороди не шукає, не бажає, буде найкращим кандидатом на цю нагороду, бо у його поставі виявляється цілковита безкорисливість і чистота наміру та благородство дій», — мовив на завершення владика Богдан Дзюрах.
Довідка
Отець Омелян (Еміліан) Ковч — священномученик Української Греко-Католицької Церкви, Праведник народів світу. Греко-католицький священик, що все своє життя присвятив допомозі ближньому. Будучи капеланом в Українській галицькій армії, завжди перебував із вояками на передовій, щоб підтримати їх морально та й фізично. На парафіях, де він служив, одразу брався за організацію громадського та культурного життя парафіян. Проводив прощі та євхаристійні здвиги (собори) навіть у час радянської окупації.
Був активним у суспільно-політичному житті українців, за що неодноразово переслідувався польською, радянською і нацистською владами. Під час одного із своїх ув’язнень написав книгу — «Чому наші від нас втікають». Під час нацистської окупації допомагав євреям, врятував більше десятка осіб, зокрема відомого белзького рабина Арона Рокеаха.
Його допитували у тюрмі на Лонцького у Львові, де вимагали визнання вини і відмови від подальшого хрещення євреїв, а також відмови від протестів і засудження дій нацистської влади. За свої дії був ув’язнений і відправлений до концтабору Майданек, де й загинув та був спалений в крематорії.
27 червня 2001 року у Львові папа Римський Іван Павло II проголосив його блаженним мучеником разом з іншими мучениками Греко-Католицької Церкви.
Фото: Департамент інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ