Владика Максим Рябуха: «Надія — єдина зброя в руках мирного населення»
Про служіння близько до лінії фронту, життя людей-вірних УГКЦ, молитву та сподівання виданню Єпископської конференції Італіїї «AgenSIR» розповів єпископ-помічник Донецького екзархату УГКЦ владика Максим Рябуха.
«Ми хочемо сподіватися і хочемо це робити не тільки думками, а й ділами. Ми хочемо відчувати, що життя чекає на нас, що ми не дійшли до кінця, що можемо дивитися вперед. Для Бога немає нічого неможливого». Слова владики Максима Рябухи сповнені життя, незважаючи на операцію України на російській території, російські погрози, чорний дим, який видніється над атомною електростанцією… «Зараз нам зрозуміло, що безумство російської окупації не має меж. Ніколи не знаєш, як далеко росіяни можуть зайти. Але також зрозуміло, що ми не можемо зупинитися на місці — треба жити далі. Очевидно, що є занепокоєння щодо того, як розвиватиметься ситуація. Але надія — єдина зброя в руках мирного населення. Сподіватимемося, що здоровий глузд переможе. Сподіватимемося, що хтось зможе відреагувати, передовсім міжнародне співтовариство, тому що це не гра й атомна електростанція — не іграшка, яку можна використовувати для створення страху».
Розмова із владикою Максимом відбулася під час «обідньої перерви». У ці дні він супроводжує двох італійських викладачів, які приїхали до України з Ломбардії, щоби провести два професійні навчальні курси з електромонтажу. «І ця діяльність, — наголошує єпископ, — теж відбувається під „знаком“ майбутнього. Бо будинки, у які влучили ракети, потребують відновлення не лише стін — часто виникає потреба у відновленні електричних систем, відтак є потреба в людях, які знають, як це зробити».
Сорокачотирирічний салезіанський єпископ щойно повернувся зі спеціального «туру» з Марко Родарі, відомим в охоплених війною країнах як «Клоун Пімпа»: зі своїм червоним носом і капелюхом із пропелером він здатний на кілька хвилин відволікти малечу від страждань війни, навіть під бомбами або серед руїн. «З Марко Родарі, — розповідає владика Максим, — ми відвідали села на території нашого Донецького екзархату: від Запоріжжя до Новодонецька і Дніпра, даруючи усмішку дітям, які перебувають у тих містах або приїхали із зони бойових дій, де жили в умовах ризику та небезпеки». «Родарі, — розповів салезіанин, — продовжує свої „гастролі“ в Харкові, а також завітає до Києва, де відвідає дитячу лікарню, яка нещодавно зазнала бомбардування. Посмішка клоуна здатна розрядити біль і страх. Але діти, на відміну від дорослих, мають здатність легше переживати досвід травми й відкриватися життю. І це дає надію, адже, незважаючи на всі труднощі, ми впевнені, що ці хлопці й дівчата зможуть вибратися з-під завалів і рухатися далі. Життя чекає на них».
Правда, життя — навіть у цьому куточку країни — продовжується, незважаючи на загрози. Владика Максим розповідає про зустріч спільнот «Матері в молитві» Донецького екзархату УГКЦ, яка відбулася в суботу, 10 серпня, при парафії Преображення Господнього в Новодонецьку. Це — постійна молитва, спрямована на підтримку «наших дітей, наших українських родин, хлопців і дівчат, які захищають країну і наближають справедливий та довгоочікуваний мир». Серед «добрих новин» салезіанський єпископ також згадує дияконські свячення Руслана Бутенко, який цього року закінчив Київську Трьохсвятительську духовну семінарію. Вони відбулися 6 серпня в Кам’янському, що на далекому сході країни. «Все це знаки великої надії. Вони говорять нам, що Церква не вмирає, бо є нові покликання, — коментує архиєрей і додає: — Вони також говорять нам, що, незважаючи на всі труднощі, руїни війни, сумні очі дітей, сльози матерів та ізоляцію, яку неминуче породжує кожен конфлікт, стосунки залишаються живими».
Департамент інформації УГКЦза матеріалами «AgenSIR»