Владика Микола Семенишин очолив прощу до собору Вишгородської Богородиці
25–26 травня відбулася проща до собору Вишгородської Богородиці, яку очолив владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії.
Про це повідомляє пресслужба Київської архиєпрахії УГКЦ.
У звернені до паломників архиєрей зауважив, що на весілля в Кану Галилейську спочатку запросили Марію, а вже потім Ісуса і Його учнів. «Ісуса на весілля запросили другим. У людському порядку син стоїть завжди на другому місці. Першою є мати. У людському порядку Ісус стоїть не тільки на другому, а на „останньому місці“ — хрест, місце злочинця, якого відкинуло суспільство і розп’яло поза мурами міста. Таким способом Ісус нам показує, що метою людського життя не є перші місця в ієрархії суспільства чи Церкви і випереджування інших в гонитві за „людською славою“. Божий Син займає останнє місце, щоб дати приклад найбільшої покори. Піддаючись спокусі гордості, спричинюємо наші страждання: хочемо випередити інших, реалізувати нереальні прагнення, потрапляємо в манію власної величі. Ісус, займаючи „останнє місце“, показує нам, що відмова від того, що „переростає наші сили“, є джерелом внутрішнього ладу та спокою, і веде до дитячої довіри до Бога».
Також владика Микола додав: «На весіллі Богородиця присутня дуже тихо. Не робить нічого надзвичайного, але дискретно чуває. Коли закінчилося вино, то відразу виявляє цю делікатну проблему і говорить Ісусові: „Вина в них нема“. Ці слова здаються простою констатацією факту уважної людини. Однак вони виражають співчуття Богородиці й тихе прохання до Ісуса. Богородиця присутня в нашому житті як чуйна Мати. У цьому полягає роль матері. Добра мати не диригує дитиною, не наказує, не нав’язує своєї думки, а є присутньою, чуйною».
Відтак єпископ звернувся до присутніх такими словами: «Дорогі паломники, просімо, щоб ми відкрили у своєму житті Богородицю передусім як чуйну, турботливу і дискретну Матір! … Досвід Її присутності може бути джерелом почуття безпеки, джерелом незвичайної сили, джерелом безустанного потішання. В чуйній присутності проявляється передусім людськість Богородиці. Богородиця дана нам як досконалий взірець людини, сформованої на образ Бога-людини. Просімо, щоб людськість Богородиці була для нас дзеркалом нашого „бути людиною“», — наголосив архиєрей.
Далі владика Микола пояснив, що брак вина на весіллі — це брак радості. «У Біблії вино символізує радість. Богородиця, вразлива на потреби людини, показує своєму Синові все, що хоч найменшою мірою людину засмучує, відбирає радість життя. Богородиця людські проблеми віддає Ісусові. Вона завжди провадить до Ісуса. Там, де є Богородиця, завжди присутній Ісус. А там, де присутній Ісус, завжди присутня Його Мати. Богородиця тихо чуває в житті Ісуса та нашому житті. Вона з’являється біля Ісуса в найважливіші для Нього моменти, як і в наші. У наших стосунках з Ісусом не йдеться спершу про те, щоб Його добре розуміти інтелектуально, — йдеться про те, щоб Йому довіритися. Разом із довірою поступово приходить і розуміння».
Завершуючи проповідь, єпископ наголосив: «Найбільше „чудо переміни“ — це забути про себе. Коли відмовляємось від очікування внутрішнього спокою, радості життя, людського щастя, коли відмовляємося від очікування людського зрозуміння, визнання і любові, то отримуємо це все як дар: Шукайте насамперед Царства Божого, а все інше вам додасться. Як весільний же староста скуштував води, що сталася вином, а він не знав, звідки воно, знали слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого та й каже йому: „Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, — як упʼються. Ти ж добре вино аж на досі зберіг… Бог дає нам завжди те, що для нас найкраще! Ісус може „зберегти наше життя“, може дати нам почуття сенсу, ладу і гармонії. Може дати нам внутрішню радість і спокій. Може нам це дати тоді, коли перед нами зростатимуть труднощі, коли втрачатимемо сили. Наприкінці просімо Пресвяту Богородицю, щоби була покровителькою наших пошуків Ісуса, нашого відкривання на Нього. Просімо, щоб показала нам, яким способом ввіряти Йому своє життя, відкриватись на Його Слово. Приймаймо з вдячністю Її слова: Що лиш скаже вам, — робіть».
Департамент інформації УГКЦ
