«Взаємодія заради стійкості»: відбувся Всеукраїнський форум соціального служіння
У центрі Митрополита Андрея Шептицького, що діє при Українському католицькому університеті, 11 січня відбувся Форум соціального служіння УГКЦ за участю понад 200 учасників. Програма форуму складалася з молитви, панельних дискусій і воркшопів.
Про це повідомляє пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.
Форум соціального служіння УГКЦ «Взаємодія заради стійкості» став майданчиком для обговорення розвитку соціального служіння, важливості локальних ініціатив, ділення досвідом, успішних кейсів і труднощів, із якими зустрічаються громади.
Участь у форумі взяли представники 14 єпархій та екзархатів, представники парафіяльних спільнот, а також запрошені гості. Загалом понад 200 осіб ділилися досвідом соціального служіння.
Вже не перший такий форум
«Насправді, це вже шостий такий форум Української Греко-Католицької Церкви. Вони розпочалися ще у 2016 році, коли була проведена перша така зустріч. Але й вона має свої початки у Стратегії „Жива парафія — місце зустрічі із живим Христом“. Адже Синодом Єпископів УГКЦ було визначено, що серед головних стратегічних цілей Церкви є дияконія, тобто соціальне служіння, поруч із керигмою/євангелізацією та молитвою/Літургією. Тож соціальне служіння чи дияконія є частиною цієї триєдиної місії Церкви. Як чітко говорив про це Синод Єпископів у цій же стратегії: тільки тоді парафія може вважатися живою, коли в ній здійснюється соціальне служіння», — розповідає о. Андрій Нагірняк, заступник голови відділу соціального служіння УГКЦ, директор із питань ідентичності та мережі Карітасу України.
Стратегія розвитку соціального служіння УГКЦ
За словами о. Андрія, за результатами цього першого Форуму соціального служіння у 2016 році на Синоді Єпископів того ж року був представлений проєкт Стратегії розвитку соціального служіння Української Греко-Католицької Церкви. Після обговорень ця стратегія була прийнята. «Тож різні структури у нашій Церкві були покликані її реалізовувати. Зокрема, й Карітас України як офіційна благодійна організація УГКЦ, яка насправді є мережею організацій, адже містить у своїй структурі всі єпархіальні та парафіяльні організації, став інструментом, через який ця Стратегія соціального служіння змогла бути реалізована. Для цього в організації було здійснено проєкт задля активізації соціального служіння на парафіях, який охоплював декілька головних напрямів: ознайомчі візити на парафії, мотиваційні зустрічі, допомога парафіянам у складанні карти потреб у громаді, опрацювання варіантів вирішення цих потреб», — зазначив він.
Близько 700 громад, об’єднаних навчанням
Ще одним елементом, за словами співбесідника, були навчальні програми: школи соціального служіння, на яких у партнерстві із Львівською освітньою фундацією (тепер — Українська освітня платформа) було проведено для представників парафій навчання з проєктного менеджменту. Вони писали свої проєктні пропозиції, які відтак отримали невелике фінансування для реалізації. Спочатку цей проєкт був трирічним. Упродовж 2017–2020 років було охоплено близько 450 парафій в усіх єпархіях та екзархатах нашої Церкви в Україні. Згодом у дещо меншому варіанті він був реалізований упродовж півтора року. І зараз триває третій етап, що завершується цьогоріч. Тож упродовж цих 7 років реалізації Стратегії соціального служіння нашої Церкви було охоплено близько 700 парафій.
Історія Форумів соціального служіння УГКЦ
Говорячи про історію Всеукраїнських форумів соціального служіння, о. Андрій розповів: «У 2017 році відбувся форум на тему „Соціальне служіння громади“. Форум на тему „Соціальне служіння сім’ї“ відбувся у 2018 році. У 2019 році форум відбувся під темою „Соціальне служіння людині“, а у 2020 році — „Соціальна відповідальність: від волонтерства до соціально відповідального підприємництва“. На жаль, у минулі 2022–2023 роки організаційно було важко проводити такі всеукраїнські заходи, тому вони відбувалися на місцевому, єпархіальному рівні. Зокрема, у 2022 році єпархіальні форуми пройшли під гаслом „Разом робимо добрі справи та перемагаємо“, а у 2023 році низка єпархіальних форумів увінчалася цим форумом під назвою „Взаємодія заради стійкості“».
Форум «Взаємодія заради стійкості» у Львові
Цьогорічний Форум соціального служіння УГКЦ у Львові розпочався з Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив голова відділу соціального служіння УГКЦ єпископ Василь Тучапець, екзарх Харківський, у співслужінні з численним духовенством.
На відкритті форуму виступили Тетяна Ставнича, президентка МБФ «Карітас України», владика Василь Тучапець, екзарх Харківський та голова відділу соціального служіння УГКЦ, Максим Козицький, голова Львівської обласної військової адміністрації. Модератором панельної зустрічі став о. Андрій Нагірняк. Тетяна Ставнича наголосила на тому, що «стійкість будується у дії, взаємодії, у тому, як ми підтримуємо один одного».
Відтак розпочалася перша дискусійна панель на тему «Взаємодія». Спікерами цієї розмови стали Зеновій Свереда, Маряна Кащак, о. Любомир Іваночко й Оксана Дащаківська. Модерувала дискусію Ольга Сорока, менеджерка проєктів МБФ «Карітас України». Доповідачі та учасники дискутували про важливість і необхідність взаємодії, а також про виклики, які її супроводжують та як їх побороти.
Друга дискусійна панель була присвячена темі стійкості. Отці Андрій Зелінський та Сергій Трифʼяк, Ганна Гоменюк та Аліна Бочарнікова обговорювали, як сьогодні українці демонструють власну стійкість та як російське повномасштабне вторгнення вплинуло на українське суспільство.
«Коли ми доповнюємо один одного, то можемо взаємодіяти. А стійкість — цепро перетворення викликів на можливості», — підсумували учасники дискусії.
У перерві між панельними дискусіями відбувся ярмарок, де кожен із парафіяльних осередків мав нагоду презентувати та продати продукцію свого соціального підприємництва.
Опісля дискусій учасники могли відвідати три воркшопи: «Волонтерський менеджмент» від Юрія Вдовцова, фасилітатора з роботи з громадами із «Карітас-Запоріжжя», «Залучення ресурсів у громадах» під егідою Оксани Дащаківської, а також про генерування та роботу з ідеєю від Аліни Бочарнікової, тренерки й консультантки зі соціального підприємництва, у майстер-класі під назвою «Запусти свій соціальний бізнес».
На завершення форуму всі учасники мали змогу поділитися враженнями.
«Форуми соціального служіння є надзвичайно важливими, адже це зустрічі, які дають можливість „звірити годинники“. Цей проєкт доволі тривалий, із перервою він вже триває від 2016 року. І його плоди добре видніються у межах єпархії. Кожен із директорів єпархіальних Карітасів, будучи воднораз синкелом соціального служіння в єпархії, бачить, як у межах його єпархії зростає активність парафій у справах допомоги потребуючим. Але велику цінність має те, коли ми збираємося усі і бачимо, як відбувається служіння у наших сусідів. Тож такі зустрічі — це така платформа і гарна нагода поділитися досвідом та служінням. Тому цей форум передовсім є доброю нагодою поділитися своїми здобутками і спільно віднайти відповіді на запитання щодо того, як служити разом ще ефективніше. А з іншого боку, це доволі потужна нагода презентувати Карітас назовні. Адже навіть запрошені спікери були з різних організацій. Також були присутні представники влади та громад. Насправді, надзвичайно важливо розповісти, як багато робить Карітас і як наші парафії активно долучаються до справи служіння потребуючим, як це соціальне служіння відбувається. Тож другий важливий момент — це зовнішня презентація громад і парафій», — поділився враженнями один з учасників форуму о. Володимир Мамчин, директор «Карітасу Стрийської єпархії».
Три головні завдання в соціальному служінні Церкви
Повертаючись до розповіді о. Андрія Нагірняка, за його словами, такі форуми є нагодою для пережиття того, що Стратегія соціального служіння УГКЦ насправді реалізується, впроваджується у життя, а також нагодою для ділення досвідом щодо того, як це відбувається в різних сферах і площинах, у різних місцевостях і єпархіях.
«У цій стратегії підкреслюються три головні завдання, які стоять перед Церквою, перед кожною єпархіальною та парафіяльною спільнотою. Перш за все йдеться про завдання плекати дух жертовності та соціальної відповідальності серед членів Церкви. Насправді ж ідеться про те, щоб постійно нагадувати, що соціальне служіння, дияконія, карітас, — це частина триєдиної місії Церкви. Тож кожен християнин і кожна громада покликані до здійснення цього служіння для того, щоби бути живим християнином і живою громадою.
У цьому ж контексті ми говоримо про важливість свідчення про це служіння. Часто бракує інформації, те чи те служіння залишається невідомим. Можливо, це спричинено нашою християнською підставою зі Святого Письма, яке каже, щоби права рука не знала, що робить ліва. Але також у Святому Письмі читаємо дуже важливі слова, які говорить Господь: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі діла, прославляли Отця вашого, що на небі». Тому так важливо свідчити про ті добрі справи, які ми робимо. Водночас це нагода свідчити про нашу віру, нагода, щоб цим свідченням надихалися інші люди і долучалися до цього служіння, або ж творили якісь власні ініціативи. І, зрештою, свідчення — це про прозорість, про те, щоб ми звітували про здійснене, про направлені ресурси, про досягнуті результати. Тож і це дуже важливий елемент.
Другою ціллю Стратегії розвитку соціального служіння є саме здійснення служіння. Важливо не лише говорити, не тільки плекати цей дух жертовності, а й здійснювати це служіння. У цьому контексті нам йдеться про збільшення спектра служіння, адже існують дуже різні види служіння: людям з інвалідністю, старшим людям, безхатькам, приготування безкоштовних обідів. І це сьогодні надзвичайно активно здійснюється в Церкві. Статистика показує, що мільйони гарячих обідів приготовані й роздані нашими громадами впродовж року. Збільшуючи спектр служіння, ми водночас повинні покращувати якість цього служіння. Тобто наше служіння повинне відповідати певним стандартам, надаватися щоразу більш професійно і вміло. Так, може збільшуватися спектр служіння, може збільшуватися і кількість, але зростати повинна і якість.
І третім дуже важливим елементом стратегії є інституційний розвиток служіння. Про що йдеться? Для того, щоб якесь служіння реалізовувалося, потрібно мати відповідальних осіб і структури. Тому Синодом було визначено, що в кожній єпархії повинна бути відповідальна за соціальне служіння особа — синкел. Також Синод рекомендував, щоби й у кожній парафії була призначена така людина, яка б координувала соціальне служіння.
І тут ми, врешті, підходимо до теми «Взаємодії заради стійкості», яка є головною на цьому Форумі соціального служіння. Завданням цих структур є дбати про взаємодію, — взаємодію у самій парафії між різними спільнотами і групами, взаємодію між парафіями, взаємодію між єпархією та парафіями. Єпархіальний Карітас через синкела соціального служіння, що водночас є директором цього Карітасу, покликаний допомагати парафіям здійснювати їхні ініціативи та координувати їх, тобто сприяти взаємодії. Але нам також ідеться, щоб ця взаємодія творилася не лише в контексті наших релігійний громад, але і взаємодія з іншими структурами, які є довкола у громадах — з місцевою владою, бізнесом, громадськими організаціями, іншими релігійними організаціями. Оскільки, тільки розбудовуючи таку взаємодію, ми справді можемо будувати стійку громаду, яка є основою стійкості нашої держави перед тими викликами, з якими ми зустрілися в час війни».
Департамент інформації УГКЦ
