Як я розпізнав своє покликання: владика Михайло Бубній про монаший шлях

10 лютого 2024, 07:00 500

В інтерв’ю для «Живого телебачення» владика Михайло Бубній розповів, як розпізнав покликання і вирішив стати монахом-редемптористом.

Ще за підпілля, коли наша Церква була переслідувана, мої батьки познайомилися з одним монахом-редемптористом. Він у цивільному одязі приїжджав у наше село до сестер-монахинь Святого Йосифа. Так, за радянських часів у нашому селі був монастир! Габіти, звісно, сестри не носили, бо комуністична влада забороняла, — ходили в цивільному, але жили й молилися разом, в одному будинку. Ми називали їх матечками (матушками). Якось мама дізналася, що туди приїжджає священник, і попросила його посповідати свою маму, мою бабусю. Відтоді щоразу, коли отець приїжджав до сестер, вона запрошувала його до нас додому.

При закритих вікнах і дверях отець служив Літургію, хрестив моїх племінників, уділяв шлюб моїм братам і сестрам. У мене вдома була підпільна церква! Під проводом цього отця редемпториста я виростав. Він казав мені: «Михайле, ти будеш священником». І я з того радів.

У 1990 році я повернувся з радянського війська. Порадився з уже покійним о. Михайлом Шевчишиним. Він зрадів, сказав: «Сину, ти повернувся з війська, Церква вийшла з підпілля — тепер усе офіційно. Йдемо до настоятеля і приймаємо тебе до монастиря». І з того часу я почав формуватися як монах-редемпторист.

Після навчання у Кракові мою долю вже вирішували настоятелі. Куди мене призначали на служіння, туди я і їхав, і там служив. Останнє моє служіння як священника було в Івано-Франківську. Там я отримав звістку, що Синод обрав мене єпископом. Спочатку пережив страх, а потім зрозумів, що якщо цього хоче Господь, то я відкритий для служіння Церкві та своєму народові.