«Якщо ми не будуємо в Україні культуру життя, не будуємо державу життя — за що ж тоді воюємо?» — Блаженніший Святослав
У Києві відбувся Міжнародний саміт «Україна — Життя. Гідність. Перемога», присвячений питанням головних пріоритетів України майбутнього — захисту життя і гідності людини, захисту дітей і сім’ї. У події взяли участь представники влади, Церков, громадського сектора України та запрошені гості зі США. Прикінцеве слово першої частини дискусії виголосив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
«Уже понад пів року в різних сегментах нашого суспільства, зокрема в середовищах суспільних еліт, відбуваються різного роду саміти, конференції, зустрічі, на яких ідеться про одне: якою буде Україна після перемоги? У тому, що ми переможемо, вже ніхто не сумнівається, і сьогодні напрацьовується проєкт України після нашої певної перемоги, — наголосив Глава УГКЦ. — Є дуже різні проєкти України майбутнього. Після одного такого саміту один з організаторів сказав мені фразу, яка вартує уваги: „У майбутньому проєкті України не буде традиційних цінностей, бо традиційне означає відстале, минуле, а нам потрібна Україна майбутнього. Ми не бачимо якоїсь значної суспільної ролі Церкви чи інших традиційних інституцій. Все це має відійти у сферу приватного й особистого“».
Для того, щоб підсумувати сказане та почуте впродовж кількох годин дискусій, Блаженніший Святослав розповів анекдот, який ілюструє різні концепції цінності людини та її життя, які побутують у сучасному світі: «Щоб виконати якось цю mission impossible — у п’яти хвилинах підсумувати все це, використаю методологію англійського анекдоту, щоби ви запам’ятали щось із цієї дискусії. Цей анекдот я почув в Англії, у Манчестері, в одній із наших парафій. Після однієї із зустрічей була дискусія, на якій англіканський пастор і розповів мені цей анекдот.
Отже, зустрілися три священнослужителі: католицький священник, англіканський пастор та рабин, і дискутують над питанням: коли починається людське життя? Католицький священник каже: „Згідно з антропологічним статусом людського ембріона, людське життя починається від першої хвилини зачаття — вже тоді Господь творить нову особу й посилає в тіло нову душу. І ця особа, яка ще проявиться, потребує нашого захисту“. Тоді слово переходить до англіканського пастора, який каже: „Не хочу заперечувати все те, що сказав мій католицький колега, але людське життя починається тоді, коли дитина народжується і стає суб’єктом британського права, стає підданим чи підданою її величності королеви“. Тоді слово бере мудрий рабин, який завжди говорить наприкінці, і каже: „Я не заперечую все те, що сказали мої колеги, але насправді людське життя починається тоді, коли всі кредити погашені, діти відійшли з дому і можна нарешті жити для себе“.
Ми тут маємо три класичні позиції, які звучали в сьогоднішній дискусії. Перша позиція бачить питання початку чи гідності людського життя лише в межах так званої гедоністичної культури, яка продукує свої філософії. І коли людське життя може перетворитися не на благословення, а на проблему — коли життя дитини може стати перешкодою для здійснення моєї необмеженої особистої свободи. Друга позиція — це позиція, обмежена лише межами цивільного законодавства, державного права, яка визначає, хто є суб’єктом, який має права, а відтак, відповідає на запитання, чи ми можемо захищати його права. І третя позиція, яка прозвучала від представників науки: ми чуємо, що людське життя починається задовго до того, як дитина народиться. Що справді, момент зачаття є моментом, коли гідна істота, яка належить до людської природи, має право на життя.
Ці три позиції постійно між собою зіштовхуються в сучасній дискусії в різних країнах світу. Думаю, відповідь на ці запитання буде чимось, від чого залежить і майбутнє нашої Батьківщини».
Блаженніший Святослав наголосив, що розвиток цивільного законодавства України повинен ґрунтуватися на природному законі, на науці, а не на модних гедоністичних теоріях і течіях, які вже вичерпують себе в сучасному світі: «Як поточиться розвиток цивільного законодавства України? Якщо наші законодавці ґрунтуватимуть свою законотворчість на різних сучасних теоріях, філософіях чи навіть іделогіях, які походять від суто гедоністичної культури багатого Заходу, то дуже багато буде тих, хто не матиме права на життя. І першою жертвою стане ненароджена дитина, а відтак, гідність подружжя і цінність сім’ї. Якщо ж цивільне законодавство ґрунтуватиметься на природному законі, якщо наші законотворці слухатимуть науковців, тоді справді розвиток нашого цивільного права захищатиме права ненароджених дітей.
Хочу завершити одним запитанням. І знову апелюватиму до британського контексту. Під час Другої світової війни, коли міністр культури Великої Британії запропонував зменшити видатки на культуру, Вінстон Черчиль поставив відоме запитання: „За що ж тоді ми воюємо?“. Думаю, воно допоможе нам чіткіше окреслити мету тієї боротьби, яку сьогодні веде Україна, — боротьби з російським агресором і окупантом. Якщо ми сьогодні воюємо не за гідність людського життя, не за право на життя від зачаття до природної смерті, якщо ми не будуємо в Україні культуру життя, не будуємо державу життя, то за що ж тоді воюємо? І цей саміт вже у своїй назві дає глибоку відповідь: ми воюємо за життя, за гідність і за перемогу. Ми воюємо за Україну!» — завершив Глава УГКЦ.
Довідка
Мета проведення Міжнародного саміту «Україна — Життя. Гідність. Перемога», який відбувся у Києві 9 червня, — фокусування на основних пріоритетах національної безпеки: сімейній політиці держави, захисті життя дітей, підтримці батьківства й материнства. Понад 8 мільйонів українців (передусім жінки та діти) стали біженцями по всьому світі тільки за останні півтора року. Сотні тисяч українських чоловіків гинуть і зазнають каліцтва, захищаючи нашу землю. І поки військові боронять країну та сім’ї, інші в тилу просувають руйнівні ідеї для ідентичності людини й фундаментальних цінностей, однією із яких є сім’я.
Промову з нагоди відкриття саміту виголосив єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький, який наголосив, що для українського народу справжня перемога полягатиме не лише в закінченні війни та поверненні територій, а й у забезпеченні майбутнього для молодих українців.
Ініціатором події є «Chalice of Mercy» — благодійний фонд, який заснувала українка Валентина Павсюкова (США). Серед організаторів — «Protez Foundation», один із найбільших у світі благодійних фондів із протезування та реабілітації українських військових, цивільних та дітей.
Співорганізатори — українські профільні громадські інституції: громадянський рух «Всі разом!», благодійний фонд «Сім’я», благодійний фонд «За гідність людини», організація «Save Ukraine», «Всеукраїнський собор».
Департамент інформації УГКЦ
