«За одною зіркою 2.0» — зимовий табір, що народився з мрії молоді Донецького екзархату

11 січня 2026, 18:00 33

З 27 грудня 2025 року по 2 січня 2026 року в с. Голошина Івано-Франківської області відбувався зимовий молодіжний табір «За одною зіркою 2.0», організований Комісією у справах молоді Донецького екзархату УГКЦ. У таборі взяла участь молодь з усіх чотирьох регіонів, які входять до складу екзархату.

Це вже другий зимовий табір у такому форматі. Його організатором став о. Маркіян Буняк, голова Комісії у справах молоді Донецького екзархату УГКЦ. Подія поєднала молитву, формацію, розвиток талантів і глибокий досвід спільноти в різдвяно-новорічний час.

Про те, як виникла ідея табору, які сенси він несе та які плоди залишає в серцях молоді, — в розмові з о. Маркіяном Буняком.

— Отче Маркіяне, як народилася ідея зимового табору «За одною зіркою» і який духовний сенс Ви в нього вкладаєте?

Якщо дитина так просить, то, можливо, Бог справді хоче, щоб це було

— Ідея табору виникла в самої молоді. Мене владика Максим Рябуха тільки-но призначив головою комісії минулого року, у серпні, і я, чесно кажучи, не дуже собі уявляв працю з молоддю. Мав досвід попереднього голови і міг на нього взорувати.

І тут одна дівчинка з нашого Дніпровського деканату каже: «Отче Маркіяне, отче Марік, а буде зимовий табір?». Я відповідаю: «Такого в нас ніколи не було». А вона каже: «То давай буде». І так настирливо просила, просила, просила…

Я тоді ще був дуже невпевнений, але подумав: якщо дитина так просить, то, можливо, Бог справді благословить, щоб це було. Попросив благословення владики Максима, і він сказав: «Спробуй». Так і відбувся перший табір.

Табір відбувається в зимовий час, коли сім’ї разом, коли канікули, коли щойно минуло Різдво. А Різдво — це ж про сім’ю, про Превяте Сімейство. І якось так ця ідея викристалізувалася — «За одною зіркою».

Бо різдвяна зірка над Ісусом Христом ще не згасла. І «за одною», бо ми всі йдемо за однією зіркою, всі об’єднуємося в одну спільноту і за нею прямуємо. Куди? Ну, принаймні вже два роки — на Закарпаття і в Карпати.

Це такий зимово-різдвяно-новорічний дух. Зустрітися разом, у спільноті, піднятися до події народження Ісуса Христа і разом перейти в новий рік.

— Цьогоріч табір об’єднав молодь з усіх регіонів Донецького екзархату. Чому для Вас важливо збирати їх саме в такому форматі?

Для нашої молоді гори — це вже пригода

— Для нас важливо збирати молодь саме в такому форматі, бо це — пригода. Для молоді із заходу, можливо, пригода — це море чи поїздка за кордон. А для нашої молоді з Донецького екзархату — це гори.

Минулого року, наприклад, був хлопчина, який уперше виїхав за межі південно-східної України і вперше в житті побачив гори. Він був просто вражений красою нашої країни.

Зимові гори — це ще більша пригода. Для мене це трохи в дусі «Гобіта»: спільна дорога, проща, зимові гори, братство. І це дуже формує.

Літні табори в нас зазвичай відкриті для нової молоді, там проголошується керигма. А зимовий табір — це вже інтеграція в нашу загальну екзархійну компанію молоді, щоби вони відчули, що вони є частиною чогось більшого. І я бачу, що це справді досягає своєї мети.

Після табору, коли ми їхали в поїзді, я переходив із купе в купе і бачив, як між собою спілкуються ті, які до того зналися лише заочно. І це для мене було дуже важливо, особливо в час війни, коли нас намагаються роз’єднати.

— Які основні елементи й акценти були закладені у програму табору?

У центрі табору — молитва, а все інше з неї випливає

— Основний елемент табору — це молитва. І не просто молитва, а спільнотна. Щодня в нас була Божественна Літургія і можливість щоденної сповіді. Табори — це таке особливе місце, де молодь часто досвідчує сповідь і зміну життя.

Далі — навчання. Щодня було по дві конференції. Цього року їх проводила пані Ірина Табака, тренерка зі сексуальної та статевої освіти. І це був дуже відкритий, довірливий простір, де можна було простою мовою говорити про складні речі.

Третій елемент — розвиток талантів. Було шість майстер-класів. Особливо зворушило, що хлопці, які минулого року відвідували музичний майстер-клас, цього року створили маленький гурт і виступили разом.

І четвертий — спільнота. Щоденні групки ділення, спільні ігри, приготування їжі, святкування Нового року. Все життя табору відбувалося у спільноті.

— Які виклики та внутрішні потреби молоді Ви найбільше відчули під час табору?

Я побачив, наскільки молодь потребує психологічної допомоги

— Цей табір для мене відкрив дуже багато. Я побачив, що серед молоді є велика потреба психологічної допомоги. Це — наслідки війни, складного середовища, різних життєвих обставин.

І я зрозумів, що не завжди достатньо просто духовної розмови — інколи потрібен фахівець, який допоможе розібратися глибше.

— Що для Вас стало найзворушливішим у спільнотному житті табору?

— Мене дуже торкнула щира дружба між хлопцями й дівчатами, між молодшими й старшими, без напруги, без бар’єрів. Коли бачиш, як старші хлопці беруть на плечі молодшого, разом танцюють, разом допомагають один одному — це надихає.

У таких простих речах — катання на «ватрушках», приготування шашликів, спільні розмови — руйнуються кордони. І тоді розумієш: ця спільнота справжня.

— Які плоди, на Вашу думку, молодь забирає зі собою після табору?

Новий рік можна зустріти без алкоголю — з Богом і друзями

— Один із плодів табору — це спосіб святкування Нового року. Побачити, що його можна зустріти без алкоголю, у молитві. За кілька хвилин до Нового року ми зібралися в каплиці й молилися. А до того — танці, ігри, радість. І це дуже важливий досвід, який молодь може принести додому.

Такі табори допомагають відчути, що ти не сам, що життя може бути іншим, навіть у складний час.

— З якими труднощами довелося зіткнутися під час організації табору?

— Найбільший виклик — доїхати. Голошина — це справжні глибокі Карпати. Дорога була складна, я навіть напередодні погано спав. Але коли ми доїхали, я зрозумів: Бог із нами.

Друга тривога — повернутися назад. Але все вдалося. Інші організаційні питання вирішувалися завдяки дуже злагодженій команді аніматорів. Особливо радісно, що серед них були вихідці з нашої ж молоді — плоди служіння, які вже дозріли.