Засновник християнського гурту «ПоприВсе» отець Степан Мишковський про музику як цінність
У різні моменти життя нас супроводжує музика. Вона може бути різною. Основне — зміст, ритм і відбиток, який вона залишає в нашому серці та житті. Цінність музики, її вираження і сприйняття — індикатор розвитку соціуму, його виховання та зростання. Артист своєю творчістю формує та доносить ціннісні орієнтири, скеровує і прищеплює звички, допомагає. Про те, якою має бути творчість, музика, естрада, цінності та як здійснити мрії в інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ розповів засновник, соліст, автор музики й текстів пісень християнського гурту «ПоприВсе» о. Степан Мишковський.
— Отче, цьогоріч виповнюється 10 років із часу заснування гурту. Розкажіть, як виникла ідея створення, з чого все починалося, шляхи розвитку?
— Ідея створення — це моя мрія з дитинства, яка стала реальністю.
У 2014 році я вступив до Львівської духовної семінарії, де однією зі звичок семінаристів було зустрічатися за чашкою кави в когось у кімнаті (дуже часто в моїй). У мене завжди була гітара, джампер. На зустрічах семінаристи грали на гітарі, співали різних пісень: патріотичних, українських тощо.
Одного разу я побачив, що є хлопці, які мають музичні здібності, запропонував зіграти і заспівати спільно декілька пісень. Ми спробували, і це стало початком.
Вперше ми зібралися на репетицію 26 жовтня 2014 року. Весь склад гурту — семінаристи Львівської духовної семінарії Святого Духа.
— У вас різні стилі виконання музики, а як ви дійшли компромісу?
— Спочатку це були акустичні спроби. Перший альбом ми випустили у 2015 році. Приблизно за рік вийшов наступний — «Софі». З того часу розпочалися наші гастролі, виступи, концерти.
Ми шукали сучасного звучання, яке було би для кожного близьким. Знайомилися зі світовою, американською, англійською християнською музикою. Стежили за великими зірками християнської музики, надихалися й обрали своє звучання, виходячи з наших обставин і можливостей.
— Ваша музика життєствердна. Хто пише тексти, надихає на нові хіти?
— Здебільшого ми самі: є пісні й музика, які писав я, є музика, яку писав наш басист (на сьогодні він уже є священником) отець Юрій Пітила, а також на сьогодні маємо радість мати і автора і вокалістку — Марту Хован. Кожен з нас став частиною кожної пісні. До оранжування долучалися всі. Також свій вклад до написання музики вніс і наш бек-вокаліст, скрипаль Роман Заблоцький, який зараз проживає в Америці.
Лейтмотив — заклик до того, що Господь поруч.
— Яке місце у творчості, житті займає Церква і Бог?
— Перше!
Ми не відходимо від нашої сутності, нашої мети — аналізувати і свідчити те, що живемо. Маємо дати самі собі відповіді на питання: хто ми є, кому належимо, куди йдемо, яка наша мета, хто є Бог для нас? Відповідно надихаємося і живемо в Ньому. Це допомагає нам писати пісні, творити таку музичну культуру для того, щоби стати ближчим до нашого слухача, молоді, тих, хто потребує, тих, хто переживає кризу.
Тому лейтмотив — заклик до того, що Господь поруч.
— Розкажіть про склад гурту.
— Склад гурту дуже змінювався. Усі семінаристи з першого складу сьогодні є священниками.
При зміні прийшли інші хлопці, які не були семінаристами, але мали велике бажання долучитися.
Ми експериментували зі стилями — у нас навіть була спроба змінити акустичне звучання на рок. Потім настав момент, коли наші священничі та сімейні обовʼязки стали пріоритетними. Це багатьох учасників віддалило від гурту. Я з Романом Заблоцьким продовжив діяльність. Потім до нашого гурту долучилася Марта Хован.
Роман Заблоцький виїхав до Америки. Замість нього прийшов Кім Аркян і зайняв місце за клавішою. Це теперішній склад, із яким ми виступаємо, пишемо пісні.
— Які плани на майбутнє? Чи плануєте велику концертну діяльність?
— 31 жовтня маємо інтерактивний сольний концерт у Львові. Також плануємо випустити мініальбом авторської прослави, над яким уже працюємо. Маємо авторські колядки, тому у планах велике різдвяне турне.
Звичайно, хочемо втілити різні творчі проєкти, у співпраці з різними письменниками, зокрема Антонією, Юлією Вінтонів, — хочемо обʼєднати поезію і музику.
Обов’язково бути самобутнім, не старатися пристосуватися і порівнювати себе з кимось.
— З чого, на вашу думку, варто почати творчій молоді, яка хоче реалізувати себе в мистецтві, співах?
— По-перше, варто почати і не кидати на будь-якому етапі.
По-друге, не боятися змінюватися, пробувати, пропонувати свою музику. Багато тестити власну музику. Іноді нам страшно показати свою творчість, але потрібно, щоби світ побачив, що кожен із нас може.
По-третє, не розчаровуватися — це хвороба всіх, хто починає, але спочатку треба розуміти, що нас може слухати маленька кількість людей.
По-четверте, обов’язково бути самобутнім, не старатися пристосуватися і порівнювати себе з кимось, але говорити те, що цінно для самого Творця цієї творчості.
Просити Бога ласки бути в Бозі і щоби Він давав силу бачити цінність того, що ти робиш.
— Що, на Вашу думку, головне в досягненні мети?
— Добре планування, чітко виставлені цілі, завдання, постійність, систематичність, дисципліна і просто дія — це те, що допомагає рухатися, бо однією мрією не нагодуєш свою творчість.
Важливо розуміти, що мають бути чіткі кроки. На сьогодні є дуже багато інструментів, щоби бути почутим.
Просити Бога ласки бути в Бозі і щоби Він давав силу бачити цінність того, що ти робиш.
Музика — це дуже сильний інструмент для творення нації.
— Отче, якою, на Вашу думку, має бути українська естрада, які посили вона повинна нести?
— Музика — це дуже сильний інструмент для творення нації, культури. А культура — це те, що творить державу. Тому хотілося б, щоб наша музика стала тим джерелом, яке дарує цінність і стає на її захист.
На жаль, ми спостерігаємо, що іноді музика — це шоу-бізнес, момент заробітку. Інколи є ризик кинутися в погоню за грішми, де заробіток над усе. Відповідно, тоді цінність втрачається, тоді творчість — це те, що хочуть люди, і втрачається самобутність.
Я дуже тішуся, коли молоді музиканти говорять про цінності. Особливо в час війни багато тих, хто досі не писав ціннісних текстів, почав писати музику, яка торкає.
Ми, як і інші молоді артисти, дістаємо старі призабуті пісні, цікавимося давньою поезією та музикою наших класиків. Радію, що можемо долучитися до воскресіння, відновлення цієї давньої музики. І ми, як християнський гурт, хочемо також свідчити, що християнська музика цікава, сучасна, динамічна, тобто така, яку можна ставити на рівні сучасних артистів.
Єдиний нюанс — музика потребує дуже великих вкладень.
Там, де цінності, там зростатиме і бажання та істинна правда.
— Як має формуватися молодь, у яких умовах, соціумі зростати?
— Там, де цінності, там зростатиме і бажання та істинна правда. Важливо, які цінності ми ставимо у пріоритет, кому належимо.
Зазвичай, в ініціативній філософії є три запитання, які ставить музика: хто я, кому належу і куди йду? І, власне, кому належу означає звідки походять мої цінності, що їх формує.
Коли соціум живе трендами, цінності стають тимчасовими. Якщо цінності тимчасові, то людина — нестабільна. А якщо людина нестабільна у своєму розумі, то завжди буде підлаштовуватися, втрачатиме свою ідентичність, бігатиме за трендами, шукатиме їх, залежатиме від моди, від тимчасових очікувань.
Але якщо соціум працюватиме над незмінними цінностями, які місять істину і правду, то дитина, молода людина в будь-яких обставинах більше триматиметься того, що нічого не змінює.
Війна, до речі, показала, що коли все втрачаєш, то береш зі собою найважливіше — любов — те, що тримає, надихає і рухає.
Бажаю кожному з нас, щоб ми не чекали, що хтось нам щось дасть, а самі ставали творцями цих цінностей, цього соціуму, щоб у ньому і жити, щоб нам було добре, і це стало корисним.
Розмовляла Вікторія Мазур,Департамент інформації УГКЦ
