Звернення Глави УГКЦ у 102-й день повномасштабної війни, 5 червня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні неділя, 5 червня 2022 року, і Україна переживає вже 102-й день великої війни, яку росія принесла на українські землі та яку російські війська точать у тілі українського народу.
Жорстокі бої знову ведуться на Луганщині, яка стає осердям великого протистояння. Ворог сконцентрував свої найбільші сили, щоб штурмувати героїчні міста — Сєверодонецьк і Лисичанськ. Проте він не має успіху — наше військо, захисники України мужньо боронять Батьківщину. Уся лінія фронту з півночі на південь далі у вогні. Ворог продовжує обстрілювати Миколаївщину, Одещину, Сумщину, Чернігівщину. Великі бої ведуться на Харківщині. Сьогодні ранком ворог обстріляв ракетним ударом уже вкотре наш Київ, нашу столицю.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна, вглядаючись у Божу мудрість, Божий задум щодо нашого народу, нашого Божого люду, віднаходить у собі внутрішні сили для того, щоб поборювати зло і захищати свою землю і рідний народ.
Сьогодні, цієї неділі, ми спогадуємо за юліанським календарем пам’ять Отців Першого Нікейського Собору і переживаємо третій день Декади місійності, очікуючи приходу до нас Святого Духа, третьої Божої особи. У сьогоднішньому євангельському читанні ми слухаємо Архиєрейську молитву Ісуса Христа, яку Він, наш Найвищий Архиєрей, на Тайній вечері звернув до свого Отця, молячись за своїх учнів. У цій молитві Христос насамперед об’являє своїм учням, що Він і Отець є одно. Каже Син до Отця: «Отче, все Моє Твоє, а Твоє Моє». Молячись про своїх учнів, просить про єдність між ними, кажучи: «Отче, за них молю, за тих, яких Ти дав Мені, щоб вони були одно, як і ми одно». Ця Архиєрейська молитва, це особливе Боже слово, звернене до нас, показує, що Дух Святий є Духом єдності, Духом сопричастя, тим Духом, який подає і творить єдність між людьми. Саме Дух Святий змінює закриті людські серця, перетворює різні зібрання людей, як-от колектив чи якесь товариство, на спільноту, робить їх одним, Церквою, яка має «одне серце і одну душу», як читаємо про першу єрусалимську християнську громаду.
Дух Святий оздоровлює рани людських стосунків. Ми знаємо, що сучасна культура з її крайнім індивідуалізмом часто відокремлює людину від людини, приносить їй самотність. Натомість Дух Святий, який впроваджує віруючу людину у спільноту, долає ту самотність. Ми кажемо, що бути християнином означає бути членом спільноти, Церкви як єдності, яку творить Дух Святий.
Нам часто доводилося чути слова «я твій», «ти моя». Оце відчуття, досвід належності до іншої особи відкриває нам таємницю власної особи, нашої тотожності, ідентичності. Під час війни ми так багато втрачаємо того, що є «наше». Мільйони людей втрачають домівки, те, що вони надбали за життя, втрачають рідних і близьких… І в цей час Дух Святий відкриває нам зміст служіння Христової Церкви.
Деякі люди усвідомлюють себе українцями, християнами, членами Христової Церкви лише тоді, коли опиняються за кордоном чи розділяють долю емігранта або біженця. Їм тоді важливо знайти своїх, знайти своє. Мене дуже вразила фраза однієї жінки, біженки з Донбасу, яка мені сказала: «У чужому місці я насамперед шукаю свою Церкву». У такий спосіб людина знаходить своїх, а відтак усе те, що їй потрібно, щоб урятуватися, вижити, віднайти себе в тих трагічних обставинах війни.
Саме Дух Святий робить так, що ми вболіваємо одні за одних. Каже апостол Павло: «Коли один член страждає, то з ним теж страждає усе тіло».
Сьогодні я складаю подяку всім тим людям доброї волі, які переживають горе, біль, страждання України як власні, бо це вияв Духа Святого. Дякую тим, хто допомагає Україні так, немовби горе, нещастя, війна прийшли до їхнього дому, краю. Вкотре прагну подякувати Конгрегації Східних Церков, зокрема її префектові кардиналу Леонардо Сандрі, який — перебуваючи цими днями в Румунії для того, щоб відвідати українських біженців — перетнув кордон з Україною, щоб показати вселенську християнську солідарність із жертвами війни.
Ті слова про «своїх» тепер здійснюються в долі українського народу, для якого Христова Церква є своєю. А наша Церква як своє гасло душпастирства визначила слова «Твоя Церква завжди і всюди з тобою».
Боже, благослови Україну! Боже, будь з нами одним цілим, бо Твоя Церква — це Твоє тіло, а Ти є Главою цього тіла! Ти, страждаєш сьогодні і стражданням Твоїх людей. Боже, благослови дітей України, хоч би де вони зараз були! Боже, благослови Україну Твоїм миром і зішли на нас благодать Твого Пресвятого Духа!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
