Звернення Глави УГКЦ у 108-й день повномасштабної війни, 11 червня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 11 червня 2022 року, і Україна переживає вже 108-й день великої, кривавої війни, яку веде російський агресор проти українського народу.
Ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що дожили до цього ранку і можемо бачити світло денне, можемо споглядати сонячне проміння. Осердям великих бойових зіткнень далі є Луганщина, зокрема місто Сєвєродонецьк і територія, яку сьогодні контролює українське військо. У зоні бойових дій і на окупованих територіях цивільне населення переживає тяжкі знущання, трагічні моменти, про які, можливо, ми не все знаємо, але ті відголоски, які до нас доходять, змушують християнське сумління бути чуйним і взивати до всього світу про необхідність порятунку цих людей, негайної зупинки агресора та цієї несправедливої війни.
Наші прикордонні з росією області — Сумщина, Харківщина та Чернігівщина — знову були обстріляні з російського боку з різного виду зброї. На півдні нашої Батьківщини, зокрема на Херсонщині та в Запорізької області, а також на півдні Дніпропетровської області, ведуться тяжкі бої. І ми захоплюємося мужністю, силою і відвагою 18-19-річних хлопців, які своєю жертовністю рятують Батьківщину перед кровожерним ворогом.
Сьогодні хочемо подякувати тим, хто молиться і підтримує Україну у цей скрутний час. Кажуть, що справжній друг пізнається в біді. І ось, коли нашу Батьківщину спіткала ця біда війни, ми відчуваємо кожне слово підтримки, кожній дружній жест усіх людей доброї волі з усього світу, які допомагають Україні наближати день перемоги над злом.
Цієї суботи ми теж переживаємо дев’ятий день Декади місійності. Уже завтра за юліанським календарем ми святкуватимемо день Святої П’ятдесятниці, Зішестя Святого Духа. Декада місійності — це час молитви за плідність Церкви в її проповіді Христового Євангеліє сучасній людині.
Ми бачимо і відчуваємо, що сучасна людина найбільше зранена в здатності творити людські стосунки. Зокрема, ізоляція через пандемію та інші елементи нинішньої культури роблять її самотньою. Ми можемо бути поєднані онлайн з усім світом, але не мати повноцінних людських стосунків. І сьогодні ми очікуємо Духа Святого, як того, хто є учителем справжніх, глибоких стосунків між людьми. Навіть більше, Він є лікарем здатності людини спілкуватися, творити єдність з іншою особою.
Нинішнє Святе Євангеліє говорить нам про розмову між воскреслим Христом і первоверховним апостолом Петром, який тричі відрікся від свого Учителя під час Його страждань. І ось Господь тричі питає свого учня: «Петре, Петре, чи любиш ти Мене?». Цікаво, що спочатку Петро, можливо, не вповні розуміє, що його питає Учитель. Тому, коли відповідає: «Ти знаєш, що я люблю Тебе», радше говорить про дружбу, про вподобання, яке існує між звичайними друзями. Але Христос говорить про любов, якою Бог любить людину, не про дружбу, а про любов жертовну, яка веде до самопожертви, але дарує життя. Коли Христос утретє ставить те саме запитання, то починає вживати ту саму мову, якою Петро до Нього говорить, тобто немовби опускається до здатності Петра любити, до рівня його стосунків любові. Господь робить це для того, щоб потім піднести апостола до здатності Божественної любові. І завершує свою мову якраз пророцтвом про те, як Петро віддасть своє життя за Христа.
Ми сьогодні дуже потребуємо учителя любові, яким є Дух Святий. Бо ми часом можемо говорити між собою однією мовою, але одне одного не розуміти. Натомість той, хто любить, розуміє все, і то без слів. Як важко сьогодні Україні пояснити світові те, що її болить! Як важко пояснити всю трагедію, яку завдає російський агресор нашій Батьківщині! Як часто ті люди, які не люблять України, не розуміють нас! Ми хочемо сьогодні подякувати всім тим, що вміють любити і говорять мовою любові Духа Святого, а тому відчувають біль і страждання України без слів.
Сьогодні, у день Вселенського поминання усопших, ми молимося за наших померлих. Бо наша християнська любов сильніша за смерть. Наша християнська любов обіймає Божим життям навіть тих, які увійшли до вічності. Молимося за наших полеглих воїнів, які віддали життя за Батьківщину, щоб ми могли сьогодні жити і втішатися спільною молитвою та спільними роздумами над Божим словом.
Боже, благослови Україну! Духу Святий, Духу Божої любові, зійди на усіх нас, прийди і навчи нас любити! Навчи сучасне людство говорити мовою любові! І тоді, говорячи різними мовами, сучасні люди розумітимуть одне одного і будуть здатні творити одне ціле у Твоїй Святій Христовій Церкві. Духу Святий, прийми у свої обійми всіх наших покійних і даруй їм життя вічне.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
