Звернення Глави УГКЦ у 115-й тиждень повномасштабної війни, 28 квітня 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ось минає вже 115-й тиждень великої війни, біди, трагедії людства, яку росія принесла на мирну українську землю. Мабуть, усі вже звикли до того, що ми постійно говоримо, молимося за наші багатостраждальні міста і села на Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, Донеччині, Запоріжжі, Дніпропетровщині, Миколаївщині, Одещині, які щодня потерпають від російських бомбардувань. Десятки ракет, бомб, безпілотників щодня і щоночі руйнують міста і села, вбивають людей. Ми не маємо права звикнути до цих подій. Мусимо все зробити, щоб зупинити вбивчу руку російського агресора.
Ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що здатні чинити опір цьому явному, матеріалізованому злу, що виливається на нашу землю. Дякуємо, зокрема, американському народові та його державним мужам і жінкам, які захотіли бути на правильному боці історії людства й підтримали український народ у його боротьбі.
Цього тижня Всеукраїнська рада Церков провела низку важливих зустрічей з очільниками Української держави, зокрема із секретарем Ради національної безпеки і оборони. І ми, як ніколи, нині відчуваємо: українська влада визнає, що діяльність релігійних спільнот, Церков і організацій належить до критичної інфраструктури українського суспільства, яка забезпечує саму здатність нашого народу виживати в цих складних, пекельних обставинах.
Саме через те, що брати і сестри різних Церков і релігійних організацій лікують рани війни, організовують волонтерську і гуманітарну допомогу, рятують людське життя, евакуюють жінок і дітей з-під російських бомб, ведуть широку міжнародну адвокаційну діяльність, забезпечують здатність нашої держави стояти, ми сьогодні можемо вкотре стверджувати: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня переважна більшість християн України розпочинає духовний шлях Страсного тижня до свята Пасхи. Ми не тільки споглядатимемо страсті нашого Спасителя, а й ітимемо слідом за Ним на гору Голготу. Станемо учасниками біблійних подій, зокрема Таїнственної вечері, на якій Христос накормить своїх учнів своїм Тілом і своєю Кров’ю у Тайні Євхаристії. Разом із Пречистою Дівою Марією та Його улюбленим учнем Іваном Богословом станемо свідками Його розп’яття і смерті на хресті. Будемо поруч із Йосифом Ариматейським, який покладає бездиханне тіло нашого Спасителя до гробу. Разом із Христом прямуватимемо до Воскресіння — від смерті до життя, від землі до небес, від розпуки і безнадії до сили життя, що випромінює із Його воскреслого тіла.
Проте ми, християни України, усвідомлюємо, що не зможемо вповні вшанувати страсті нашого Спасителя, Його рани, якщо не будемо служити, допомагати тим, хто сьогодні страждає, терпить, хто, дослівно, перебуває в аді війни.
Особлива наша увага цього тижня буде скерована до наших братів і сестер, які перебувають у російському полоні. Ми хочемо конкретними кроками і діями простягнути руку всім тим, які зазнають знущань, тортур у російських застінках.
Слова Папи Франциска, проголошені у день Пасхи за латинською пасхалією про обмін «всіх на всіх», знайшли особливий відгук у серцях як в Україні, так і в росії. І ми хочемо, щоб ці слова стали закликом до конкретних дій.
Цього тижня я зустрівся з очільниками координаційного штабу щодо поводження з військовополоненими. Наближаючись до Пасхи, яку святкують східні християни, закликаю до запропонованого Папою обміну «всіх на всіх» принаймні щодо трьох категорій наших стражденних братів і сестер.
Зробімо все від нас залежне, щоб було звільнено всіх жінок-військовополонених. Я хочу, щоб мене почули всі жіночі організації: релігійні, громадські, ті, які дбають про гідність жінки в сучасному світі, незалежно від ідеологічного скерування. Зробімо все, щоб жінка була визволена з полону, чи в Україні, чи в росії, щоб на свято Пасхи вона повернулася до своєї родини, додому.
Зробімо все від нас залежне, щоб медичні працівники повернулися додому, щоб відбувся пасхальний обмін «всіх на всіх» лікарів, медичних сестер, які, згідно з міжнародним правом, не є комбатантами. Закликаю міжнародні медичні організації, зокрема спільноту «Лікарі без кордонів». Докладімо максимальних зусиль, щоб лікарі повернулися з ув’язнення до своїх родин, до виконання своїх професійних обов’язків.
Зробімо все від нас залежне, щоб полонені священнослужителі України — нам відомо про 10 осіб — могли повернутися до своїх громад і церков. Звертаюся до міжнародної релігійної спільноти: невже сьогодні весь світ не може домогтися, щоб на Пасху тих 10 священнослужителів співали «Христос воскрес» у своїх храмах?
Я знаю, що нас чують також люди в росії. Цей заклик Папи Франциска знайшов глибокий відгук у серцях простих росіян. Ми знаємо, що російські православні на свято Пасхи вшановуватимуть, цілуватимуть ікону Христа «Зішестя в ад». Ми всі поклоняємося Господу, який за руку витягає людство з аду, виймає з гробів Адама і Єву. Тож станьмо ми, християни, обабіч лінії фронту тією рукою Христа, який витягне з аду полону наших братів і сестер, жінок, медиків, священнослужителів.
Ми знаємо, що близько 8000 українських військовослужбовців та 1600 цивільних осіб перебувають нині в російському полоні, у пекельних умовах. Зробімо все можливе, щоб крок за кроком обмін «всіх на всіх» став пасхальною дійсністю.
Боже, благослови цю благородну, святу справу! Боже, благослови український багатостраждальний народ! Господи Ісусе Христе, що йдеш у страждання, смерть і воскресіння, навчи християн третього тисячоліття вшановувати Твої страсті не тільки словами, а й співстраждаючи із людьми нашого часу, бути Твоїми гідними учнями, проповідниками, носіями цієї світлої, радісної надії на воскресіння!
Хай Господь Бог благословить багатостраждальний український народ своєю благодаттю, силою Воскреслого, справедливим, небесним миром. Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
