Звернення Глави УГКЦ у 118-й день повномасштабної війни, 21 червня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати сестри!
Сьогодні вівторок, 21 червня 2022 року, і Україна переживає вже 118-й день повномасштабної агресії, війни, яку росія веде проти українського народу.
Ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що дожили до цього ранку і бачимо світло денне. Ця ніч і минулий день були дуже неспокійними. Знову загинуло багато людей, чимало наших військовослужбовців віддали життя за Батьківщину. Найбільш жорстокі бої точаться на українській Луганщині, довкола Сєвєродонецька та Лисичанська. За повідомленнями, які ми чули сьогодні зранку, у цих місцевостях ворог наступає і сконцентровує велику військову силу.
Під обстрілами знову були великі міста нашої країни, у різних її куточках. Ми особливо молимося і переживаємо за український Харків, де цими днями посилюються обстріли, зростає напруга — ворог намагається не дати українському війську вийти на державний кордон України.
Активні бої ведуться на півдні країни і сьогодні зранку, коли люди тільки прокидалися, російські ракети вдарили по мирному місту Миколаєву.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна захищає свою гідність, незалежність, як це було колись, у часи стародавньої Київської Русі. Україна силою свого духу і своєї зброї затуляє Європу, європейські цінності від зневаги, від знищення з боку тієї навали, яка несе смерть і розруху на нашу землю.
Сьогодні я б хотів розпочати серію роздумів над плодами Святого Духа. Після П’ятдесятниці упродовж семи днів ми роздумували над дарами Духа Святого, які Він приносить людині.
Господь Бог нічого не хоче нам накидати. Божий дар потрібно прийняти і з ним співпрацювати, щоб він став дійсністю у нашій душі, особі, у нашому житті. Бо цей дар подібний до насінини, яка мусить пустити коріння, рости і дати плоди. Якщо людина не звертає на нього уваги, його можна легко втратити. І ми часом подібні до дірявих мішків, у які Господь Бог виливає свою благодать, а ми її губимо. Але коли людина приймає дари Святого Духа, коли співпрацює з Божественною благодаттю, тоді вона росте і дозріває.
І ось плоди Святого Духа є немовби ознаками духовного зростання і духовної зрілості. Святий апостол Павло перелічує дев’ять плодів Святого Духа і у своєму Посланні до галатів пише так: «А плід Духа — це любов, радість, мир, довготерпеливість, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість». Ті плоди Духа Святого є наче результатом Божественної благодаті, але водночас наслідком нашої співпраці, духовної зрілості.
Роздумаймо сьогодні над плодом Святого Духа, яким є любов. Ми багато чули про любов, згадували про неї, коли говорили як про чесноту, яку слід відрізняти від почуття любові. Чеснота любові є вершиною людської досконалості.
У чому полягає зміст любові як плоду Святого Духа? Тут відкривається ще один аспект істинної і справжньої любові. Любов у своїй повноті веде до єднання з тим, кого ти любиш. Любов як плід Святого Духа дає нам можливість жити в Бозі і з Богом, єднатися з Ним, якого ми любимо і який нас полюбив. Бо наш Бог є любов, як каже нам євангелист Іван, і той, хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі. Нам треба вчитися любити. Проте сповнити любов отим об’єднанням з людиною може тільки Творець, тому що Він до нас приходить. Каже Христос: «Хто любить Мене, зберігаючи Мої заповіді, того Отець Мій полюбить. Ми до нього прийдемо і в ньому закладемо житло».
Хочу сьогодні помолитися разом із вами за те, щоб ми навіть серед війни, яка є часом і простором смертоносної ненависті, вміли єднатися з Богом у любові, щоб, виконуючи Його волю, заповіді, запрошували Його до свого життя. Бо коли ми відчуваємо, що єднаємося з Богом, то вже тут отримуємо передсмак вічного щастя, і тоді жодні зовнішні обставини не можуть змінити, вкрасти в нас того, що ми маємо у своєму серці.
Бог любить Україну. Бог любить усіх нас. Бог хоче до нас прийти і з нами замешкати. Тому ми співаємо Йому цей древній церковний гімн: «Господи сил, будь з нами, бо крім Тебе іншого помічника в тих скорботах не маємо. Господи сил, помилуй нас!». Боже, благослови Україну та її дітей!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
