Звернення Глави УГКЦ у 118-й тиждень повномасштабної війни, 19 травня 2024 року
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає 118-й тиждень великого, повномасштабного вторгнення росії на мирну українську землю, хоча ми пам’ятаємо, особливо в молитві, що війна йде вже 11-й рік і щодня забирає життя, нищить міста і села нашої Батьківщини. Зокрема, минулого тижня найбільше потерпав від російських атак і ударів наш героїчний Харків. Харківщина стала мішенню нового удару росіян з північного кордону України. Осередком боїв було прикордонне місто Вовчанськ. Нам прикро стверджувати, але росіяни знову вчиняють злочини проти людяності, розстрілюють мирних мешканців, перешкоджають їхній евакуації. Місто Харків перебуває в постійній тривозі. Як удень, так і вночі різного роду зброя завдає ударів по цьому героїчному місту. Росіяни роблять все для того, щоб налякати харків’ян, змусити їх покинути своє місто. Але Харків стоїть.
Нам дуже приємно, що біженці з Вовчанська, приїхавши до Харкова, поспішили до нашого катедрального собору Святого Миколая, бо там отримали першу необхідну допомогу. Кожен потребуючий не відійшов із Божого дому, святого храму, з порожніми руками.
На всій території України запровадили відключення електроенергії, тому що росіяни навмисно завдають ударів по нашій критичній інфраструктурі. Тому я вкотре прошу жителів України, наших братів і сестер, економити електроенергію, по змозі, зменшити використання наших енергоресурсів для того, щоб наша країна могла вистояти.
Сьогодні, на завершення тижня, просимо Господа Бога про захист для наших міст і сіл. Дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі, можемо продовжувати нашу працю й молитву, і кажемо на весь світ: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня в нашому Духовному центрі «Зарваниця», біля стіп Зарваницької чудотворної ікони Богородиці, відбулася чергова сесія Архиєрейського Синоду наших єпископів України, головною темою якого була українська школа, вчителі та школярі.
Через кілька днів у більшості шкіл України завершується навчальний рік. Ми почули свідчення освітян, експертів, що українська школа глибоко зранена цією страшною війною. Росіяни вбивають не тільки мирне населення, а й нищать українську освіту. Уже зруйновано понад 400 закладів освіти України. Та найбільше нам болить те, що, згідно з міжнародними опитуваннями, близько 200 тисяч українських дітей взагалі не мають доступу до навчальних закладів. Освіта в Україні перетворилася не тільки на соціальну, а й на гуманітарну проблему. Багато дітей не вміють навчатися, бути разом зі своїми однолітками, учителем. Їм важко мислити, читати, висловлювати свої думки. Близько 75 відсотків українських школярів перебувають у стані постійного стресу, багато страждають від посттравматичного стресового розладу.
Наш Синод підготував послання «Слово до освітян». У цьому листі ми хочемо передусім подякувати нашим учителям за те, що кожен із них став своєрідним пунктом незламності, у якому наші діти можуть отримати не тільки знання, а й підтримку — духовну, психологічну, людську.
Складаю подяку освітянам за їхню невтомну героїчну працю. Хоч майже 54 відсотки із них перебувають у стані професійного вигорання, проте абсолютна більшість лишилася зі своїми учнями, не покинула України. І сьогодні наша Церква хоче підтримати освітян, скеровуючи у школи академічних капеланів, огортаючи пастирською увагою тих, хто є героїчним свідком християнської освіти в українській школі.
Дитина особливо зранена цією війною. Цими днями ми отримали жахливе повідомлення від різних міжнародних правозахисних організацій про те, що, зокрема в Луганську, після 6 травня, за рішенням місцевої влади, якщо в новонародженої дитини немає принаймні одного з батьків з російським громадянством, то таку дитину забиратимуть у батьків. Це нагадує нам жорстокі дії єгипетського фараона за часів Мойсея. Але той фараон був милосерднішим, бо хоча б дівчаток залишав батькам.
Світ має знати, що жертвами цієї війни є діти, старці й цивільне населення. А ми, християни України, хочемо служити життю. Бо, як говорили відомі люди в Європі, остаточно війну перемагають священники і вчителі. І до цієї перемоги ми разом готуємося, за неї боремося і щодня молимося.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови український народ! Боже, благослови українських учителів, учнів, дітей! Боже, благослови українське військо, дай, щоб наші дівчата і хлопці на фронті справді перетворилися на воїнів світла, які захищають мир! Боже, поблагослови український народ, нашу Батьківщину своїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.