Звернення Глави УГКЦ у 119-й день повномасштабної війни, 22 червня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні середа, 22 червня 2022 року, і Україна переживає вже 119-й день цієї кривавої повномасштабної війни, яку росія веде проти українського народу. І ми, як завжди зранку, дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що живі, що дожили до цього світанку, бачимо сонячні проміння і ще один день.
Впродовж останньої доби здригалася українська земля… Падали бомби, ракети на мирні міста і села… На всій лінії фронту, яка розтягнулася вже майже на три тисячі кілометрів із півночі на південь ідуть тяжкі, жорстокі, кровопролитні бої і гинуть люди.
Відповідно до тих повідомлень, які ми отримували впродовж останньої доби, найважчі бої далі ведуться на Луганщині та на півночі Донецької області. Найімовірніше, ворог там сконцентрував свою силу, яка ламає зуби об мужність захисників України. Проте йдуть дуже тяжкі бої. Ми просимо Господа Бога, щоб зберіг, захистив наших воїнів, які рятують життя синів і дочок України.
Інтенсивних обстрілів вчора зазнала Сумська область, зокрема її прикордонні зони. Ворог атакував також Харків. В одному із житлових районів загинуло щонайменше десятеро людей. Я прошу про молитву за Харків і Харківщину, які спливають кров’ю від цієї російської агресії.
На півдні України, на Херсонщині, наші Збройні сили звільняють села, виганяють ворога з української землі, хоча теж ціною власної крові. І ми просимо: Господи, зупини війну, дай Україні мир!
Сьогодні я хочу роздумати над ще одним плодом дії благодаті Духа Святого, над ще однією ознакою зрілості людини в Христі — радістю. Очевидно, що йдеться не про розвагу, не про почуття, яке швидко приходять і відходять, а про глибокий духовний стан, змістом якого є присутність найбільшого, найвищого блага — Господа Бога.
Вчора ми говорили про любов як плід Духа Святого, — любов у єднальному вимірі. І ось радість є наслідком єднання людини з Богом, наслідком відчуття присутності того, кого ми прагнемо, любимо (деколи аж сльози навертаються!). Він дає себе пізнати, відчути і пережити.
Ця радість є звершенням у благодаті Духа Святого чесноти нашої віри. Людина, яка вірить у Бога, відкривається до Нього і отримує «органи чуттів», якими можна побачити і пережити присутнього в ній Господа Бога.
Радість як плід Духа Святого тут, на землі, є лише початком. Бо вповні радіти Богом і в Бозі, вповні радіти присутністю Його обличчя, вповні радіти радістю святих у небі, блаженства самого Бога ми будемо лише тоді, коли цілковито з Ним з’єднаємося після завершення земного життя. Але вже тут ми можемо відчувати Його, присутнього у нас і біля нас, коли матимемо сформовані духовні органи чуттів.
Нещодавно мені доводилося зустрічати людей, які відчувають таку духовну радість. Відвідуючи ті частини України, які були під окупацією, Сумщину, Харківщину та Полтавщину, я бачив постраждалих від російських катувань і бомб, дехто з них розказував про свою біду. Ці люди мають якусь незрозумілу радість у своїй душі, яка не може бути викликана земним фактором.
Або коли бачимо маму, яка обіймає живого сина, який вернувся з фронту хоча б на кілька хвилин. Вона не знає, плакати їй чи сміятися. Бо той, за кого вона так переживала і молилася, є ось тут, біля неї.
Ми просимо в тих жорстоких обставинах війни: Боже, Ти наша радість, життя і рай, витай між нами, Христе, витай! Господи, будь Ти нашою єдиною радістю, особливо тоді, коли по-людськи нам хочеться плакати! Будь Ти нашою радістю, коли Україну заливають ріки крові і море сліз. Боже, будь Ти нашою єдиною радістю, коли ми запитуємо себе про зміст нашого життя і страждання під час цієї жорстокої війни! Будь Ти нашою радістю, яку тут, на землі, уже можемо пережити в Тобі і з Тобою.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови дітей України! Боже, благослови нашу землю Твоєю присутністю. І даруй нам радість у Тобі і з Тобою!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
