Звернення Глави УГКЦ у 120-й день повномасштабної війни, 23 червня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні четвер, 23 червня 2022 року, і український народ вже 120-ту добу протистоїть повномасштабній російській агресії.
Упродовж останнього дня важкі бої велися на Луганщині та на півночі Донецької області. За повідомленнями українського війська, ворог наступає на Слов’янськ, на те містечко, з якого почалася війна проти України у 2014 році. Міста Сєвєродонецьк і Лисичанськ стоять із геройською мужністю. Але на цьому невеликому клаптику землі сконцентрувалася величезна кількість війська, він зазнає численних авіаударів і всього того, що сьогодні руйнує і несе смерть Україні.
Тяжкі бої ведуться на всій лінії фронту… Була активно обстріляна Сумщина та Харківщина. Але особливий наш біль — за український Миколаїв, який зазнав потужних ракетних російських ударів.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Навіть більше, ми відчуваємо, що цей ранок ми можемо переживати завдяки Божій присутності між нами і завдяки героїзму українського війська. Тому ми дякуємо за життя Господу Богу і українським воїнам.
Сьогодні ми в Україні святкуємо одне гарне важливе свято — Урочисте поклоніння Тілу і Крові Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, свято Пресвятої Євхаристії. Святе Таїнство Євхаристії є осердям, вершиною, кульмінацією християнського життя. У ньому присутнє все те, у що ми віримо. У ньому в таїнственний спосіб присутній сам наш Господь Бог Ісус Христос. Він стає нашою поживою, силою і надією. Ми сьогодні урочисто вшановуємо Таїнство Євхаристії. Однак християни Сходу роблять це у свій спосіб: ми не виставляємо Євхаристію для споглядання, а заохочуємо наших вірних до гідного Святого Причастя, до якого готуємося через покаяння, сповідь, щиру і глибоку молитву.
Цього дня я хочу роздумати над ще одним плодом Святого Духа, яким є мир і який життєво важливий, зокрема для українського народу сьогодні. Ми багато чуємо про мир. Різні люди вчать українців, як треба миритися зі своїм ворогом. Ми боремося за мир і його захищаємо, навчаємо нашу молодь, наших дітей бути здатними до миру і примирення…
А про що йдеться, коли ми говоримо про мир як про плід Святого Духа? Очевидно, що тут не йдеться про мир як про компроміс, як про узгодження певних інтересів, як про пакт про ненапад… Коли Христос іде на страсті, то говорить про мир, який походить не від якогось земного чинника, земного розрахунку чи земної дії, а від Святого Духа. Як описує євангелист Іван, перед своїми страстями Христос обіцяє послати Утішителя, а відтак каже своїм учням: «Мир Мій даю вам, не той, що світ дає, — Я його даю вам». А потім, перетерпівши розп’яття, страждання, смерть і воскреснувши з мертвих, знову приходить до своїх учнів і перше, що каже їм — «Мир вам!». А потім, розповідає євангелист Іван, Він дихнув на апостолів і промовив: «Прийміть Духа Святого!».
Отож мир як дар Святого Духа є синонімом повноти. Господь Бог створив людину з певними прагненнями. Кожен із нас має потреби, мрії, і доки вони не здійсняться, доти ми не будемо мати миру, навіть тоді, коли людина домовиться про мирне співіснування зі своїм ближнім. Уповні здійснити всі її потреби, прагнення і мрії може тільки Господь Бог. Отже, коли людина у Дусі Святому знаходить повноту життя, здійснення всіх свої бажань саме в Бозі, лише тоді вона отримує мир. Та цей мир потрібно ще сприйняти, зрозуміти, що, окрім Бога, ніхто інший не може його нам дати.
Тому в нашому літургійному обряді Таїнство Євхаристії пов’язане з даром Божого миру. Щоразу, коли ми чуємо оце благословення священника «Мир вам!», воно випливає із Пресвятої Євхаристії і до неї запрошує. Бо тією повнотою, у якому знаходить повноту і сенс свого існування все створене, небо і земля, люди і ангели, є наш Спаситель, присутній сьогодні між нами у Таїнстві Євхаристії.
Коли Україна молиться про мир, коли захищає мир — захищає повноту життя, захищає можливість жити в Бозі і з Богом. Ми застерігаємо весь світ перед спокусою умиротворяти агресора, який пішов на нас війною. Бо кожен, хто намагатиметься це робити за допомогою компромісів чи поступок, — тільки підсичує апетит загарбника. Це той диявольський спосіб, як через зневагу інших збільшувати свої потреби. Проте той, хто не шукає Бога, ніколи не знайде миру.
Боже, благослови Україну! Боже, дай нам Твій мир! Боже, дай нам усім зрозуміти, що Ти створив нас для себе, і неспокійне наше серце, поки не спочине в Тобі! Дай мир і вічний спочинок усім тим, які віддали життя за Батьківщину, за той мир, який міг би бути необхідною умовою життя для України, українського народу в майбутньому! Боже, благослови Україну!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
