Звернення Глави УГКЦ у 121-й день війни, 24 червня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 24 червня 2022 року, і Україна переживає вже 121-й день цієї повномасштабної війни проти українського народу.
Ми розпочинаємо п’ятий місяць всенародного протистояння агресорові. І щоранку дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що пережили ніч і можемо втішатися денним світлом.
Упродовж останньої доби на всіх фронтах точилися запеклі бої. За повідомленнями наших військових, нашої влади — інтенсивність обстрілів, військових дій зростає. Було нанесено потужні удари по Сумщині та Харківщині. Сьогодні вранці були обстріляні місто Миколаїв і та Миколаївська область. Проте найтяжчі, пекельні обставини і військові сутички — на Луганщині, довкола міст Сєвєродонецька і Лисичанська. Там наші військові сковують величезні сили ворога і своїми грудьми закривають Україну. Знову впродовж останньої доби загинули цивільні, невинні люди. Ми віддаємо їх в руки нашого Небесного Отця.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться. Україна обстоює базові, людські цінності. Україна свідчить перед усім світові, що ми гідний народ, який не хоче чужого, але маємо святий обов’язок боронити своє.
Сьогодні я б хотів роздумати над ще одним плодом дії Святого Духа, ще однією ознакою зрілості людини в її християнському покликанні, — терпеливістю. Про яку терпеливість навчає нас Боже слово і Христова Церква?
Коли ми говоримо про терпеливість як плід Духа Святого, то насамперед вглядаємося в Боже обличчя. Мова йде про певну прикмету нашого Бога, який терпеливий стосовно людини. Боже слово часом називає нашого Бога довготерпеливим. Господь Бог не бажає смерті грішника, а вміє довго чекати, створювати відповідний час і простір для того, щоб цей грішник навернувся, покинув свою злобу, гріх і міг жити.
Тому довготерпеливість — це риса християн, які виявляють милосердя до вад, гріхів, немочей інших людей. Однак бути довготерпеливим до немічних не означає погоджуватися з цією неміччю чи схвалювати гріх або зло, а вміти бути милосердним і робити все можливе для того, щоб ця особа одужала, позбулася гріха.
Терпеливість як плід Духа Святого має ще одну рису. У християнському житті дуже важливо бути витривалим у доброму. Ця терпеливість стосується і нас, бо часом незріла людина хоче осягнути все і одразу. Пригадую одного молодого чоловіка, який говорив: «Я не знаю, чого я хочу, але я цього хочу вже». Довготерпеливість дає людині можливість через щоденну муравлину працю, як навчав праведний митрополит Андрей Шептицький, рухатися вперед, бо так іде до своєї мети цілий народ. Витривалість у доброму показує намір людини, те, наскільки вона прагне добра, наскільки хоче здійснити те, до чого її кличе Господь.
Терпеливість допомагає людині долати різного роду небезпеки та труднощі і є здійсненням такого дару Святого Духа, як кріпость, про який ми вже говорили. Ми сьогодні дуже потребуємо вміння бути терпеливими. Бо, можливо, терпеливе тривання у духовному та професійному покликанні, у нашій боротьбі буде одним із видів нашої перемоги над злом, над російським агресором.
Ми сьогодні кажемо: «Боже, дякуємо, що Ти терпеливий до нас, до наших немочей, навіть до нашої невірності та грізності! Боже, дай нам витривати в добрі аж до смерті! Боже, допоможи нам, скріпи нас у боротьбі за свободу нашої Батьківщини! Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо. Боже, дай нам усім терпеливість вибороти нашу перемогу!».
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
