Звернення Глави УГКЦ у 123-й тиждень повномасштабної війни, 23 червня 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ось минає 123-й тиждень великої кривавої війни, — війни, яка щодня пожинає нові випадки смерті, насилля, руйнування, крові та сліз дітей України.
Упродовж цього тижня особливо наше серце боліло за Харків і Полтаву, за Херсон, який на кілька днів залишився цілком без світла. Окупанти вдарили по закладах охорони здоров’я — туди, де людям рятують життя.
Цей тиждень шокував жорстокістю, з якою окупанти поводяться з українськими військовополоненими солдатами, — зʼявилося відео обезголовлення нашого захисника. Таке відчуття, що ворог скаженіє. У народі кажуть, що коли Господь Бог хоче когось покарати, то забирає розум. Так виглядає, що окупанти втрачають звичайний людський розум, світлом якого кожен повинен керуватися у своїх вчинках.
Але відвідуючи наші зранені міста й села, маючи можливість зустріти міського голову Харкова, відвідати дім «Милосердя» для дітей-сиріт на Полтавщині, у селі Деменки, хочу сказати та засвідчити, що Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цієї неділі Україна переживає особливий момент, особливе свято, — свято Зішестя Святого Духа. Це — день П’ятдесятниці, день, коли ми, християни, усвідомлюємо, що віримо в Бога, який стає даром для людини; Бога, який не бере, але дає; Бога, який є джерелом нашого життя, нашого спасіння, нашої вічності; Бога, який себе дарує людині в Дусі Святому, об’являючи себе як тройцю любові: Отець посилає Сина і дарує людині Духа Святого.
Вдивляючись у цю ікону троїчної Божої любові, ми знаходимо для себе ключ для стійкості — світло богорозуміння. Ми віднаходимо секрет здатності українців перемагати, — перемагати безумство ворога, перемагати навіть тоді, коли втомлюємося. Якщо ми віримо в Бога-благодійника, то самі повинні бути здатними до благих, добрих діл.
Цього тижня я мав нагоду побачити найкращих доброчинців України за минулий рік. Відбувся урочистий момент нагородження тих, хто найбільше спричинився своєю доброчинністю для порятунку життя в Україні, підтримки українського війська, підтримки цивільних людей — жертв цієї війни. Мене вразив один доброчинець зі Сполучених Штатів Америки — приватна особа, яка за останній рік на благодійність Україні із власної кишені витратила сотні мільйонів доларів. Цікаво, що він не має українського коріння, своїм походженням він не пов’язаний з Україною. Але у своєму зверненні він сказав таку фразу: «Я хочу впасти знеможений від вичерпання, даруючи все, що маю, для перемоги України». Вона глибоко мене вразила, бо це ключ до того, як не втомлюватися. Коли хтось чинить добрі діла, — сам Бог його наповнятиме. Коли хтось віддзеркалює здатність Бога дарувати людині все, що має, тоді навіть коли знемагає, падає від вичерпання через благодійність, самовіддачу, потім встає, сповнений силою благодаті Святого Духа.
Я сьогодні хочу закликати всіх, хто втомлюється: чиніть діла милосердя, і вони вас відродять, відновлять. Тут не йдеться про кількість, бо кожна лепта, навіть найменший порух доброчинності нашого серця, буде для нас із вами ключем до зцілення наших особистих ран, буде засобом порятунку життя. І так безумство ворога ми подолаємо мудрістю Божої любові. Коли ворог скаженіє в ненависті, силою нашої благодійності ми невпинно наближаємо перемогу.
Отож заохочую всіх донатити. Якщо ви втомилися, впадаєте в песимізм — чиніть добрі діла, і вони нададуть сенсу вашому сьогоденню та майбуттю. І тоді найкраще зможемо відсвяткувати день П’ятдесятниці — Зіслання Пресвятого Духа на Божий люд, на кожну людину, на Божий Всесвіт.
Боже, благослови Україну, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, ми знаємо, що благодійна Україна — це благословенна Україна! Відроди нашу здатність до благодійності. Коли ми вичерпуємося, творячи добро, будь Ти джерелом нашого відродження! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
