Звернення Глави УГКЦ у 124-й тиждень повномасштабної війни, 30 червня 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Минає 124-й тиждень великої повномасштабної війни, — війни, яка цими днями знову принесла багато лиха, горя, страждання, крові та сліз нашій багатостраждальній Україні. На лінії фронту велися жорстокі бої, які мають тенденцію до загострення. Росіяни за будь-яку ціну намагалися осягнути політичних цілей військовими засобами. Ці дні були для російських військ найкривавішими — майже щодня вони втрачали понад тисячу військовослужбовців убитими і пораненими, десятки видів різної зброї: від систем артилерії до літаків різного типу та класу.
Наші мирні міста і села теж перебували в епіцентрі тяжких ударів. Мужній Харків майже щодня переживав удари так званими керованими авіабомбами. Останніми днями вони були найпотужнішими. Херсон щодня потерпав від російських ударів та обстрілів. Але найкривавішими ранами на мапі України стали міста Часів Яр і Покровськ, які росіяни рівняють із землею, незважаючи ні на що. Жертвами таких масованих атак були мирні жителі, серед них жінки та діти. Наша Церква намагається рятувати людське життя, бути там, де найважче, допомагати з евакуацією із зон найбільшого військового протистояння.
Цього тижня загострилася енергетична криза. У деяких містечках і селах по 10–12 годин не було світла. Всі думають: «А що ж буде зимою?». Але, незважаючи ні на що, Україна бореться. Незважаючи ні на що, наші медики, волонтери виконують своє завдання. Всі ті, на чиїх плечах лежить відповідальність за цивільну інфраструктуру міст і сіл, день і ніч працюють для добра України. Тому і сьогодні хочемо промовити на весь світ: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цієї неділі в Україні святкуємо Неділю всіх святих. Ми споглядаємо плоди дії Духа Святого в серці людини. Ми сьогодні єднаємося з усією небесною прославленою Церквою, святими, які вже перед Божим престолом на небесах моляться за нас. Вони є нашою підтримкою й реально, активно беруть участь у захисті людського життя у воєнних обставинах. 27 червня ми відзначали свято Миколая Чернецького і його 24-х співмучеників, мучеників комунізму. Ми пережили особливу подію й особливу радість. Разом із майже 90 військовополоненими нарешті вдалося звільнити з російського увʼязнення наших ісповідників віри, страстотерпців, ієромонахів Чину Найсвятішого Ізбавителя отця Івана Левицького й отця Богдана Гелету. Ті емоції, які нас переповнюють, коли вдивляємося в обличчя цих героїв, можна висловити словами українського поета Олександра Олеся: «З журбою радість обнялась…». Радість, бо наші герої живі, а журба від болю, коли дивимося в їхні обличчя, коли обіймаємо цих страстотерпців і бачимо, що з ними зробили російські кати в тому жахливому увʼязненні. Сьогодні тішимося, що ченці Чину Найсвятішого Ізбавителя справді начебто продовжують подвиг владики Миколая Чернецького і наших героїв підпільної Церкви, яких мучили ті, що колись були комуністами, а сьогодні є рашистами. Тішимося, що Господь Бог зберіг життя нашим отцям.
Сьогодні, у ту таку радісну мить, хочу висловити щиру вдячність усім, хто робив усе можливе, щоб цей день, ця довгождана мить настала. Хочу від власного імені та імені всієї нашої Церкви висловити вдячність Святішому Отцю Папі Францискові, який особисто брав участь у звільненні наших отців-редемптористів Богодана та Івана. Незважаючи на великі перешкоди, бо їхнє увʼязнення тривало понад півтора року, все ж таки успішними виявилися зусилля саме Ватиканської дипломатії. Хочу подякувати всім працівникам дипломатичних структур Апостольської столиці, особисто кардиналу Паролінові, державному секретарю Ватикану, його еміненції кардиналові Матео Дзуппі, якого Святіший Отець уповноважив дбати про визволення українських бранців і полонених. Особлива вдячність Апостольському нунцію в Україні, архиєпископу Вісвальдасові Кульбокасу. Вдячність нині лунає усім вірним нашої Церкви, мільйонам українців, які молилися за порятунок і звільнення наших отців. Ми сьогодні відчуваємо, що Господь Бог вислуховує наші молитви — Він зберіг життя наших ісповідників віри третього тисячоліття для особливої місії, особливого слова до України і всього світу.
Ми хочемо подякувати Господові Богу за те, що наша Церква і надалі в тих страшних обставинах війни свідчить Христову істину, служить Богові та своєму багатостраждальному народові. Обіймаючи наших отців, дякуючи Господові Богу і всім добрим людям за їхній порятунок, ми разом ідемо вперед до перемоги України. Сьогодні понад 28 тисяч українських цивільних осіб перебуває в російському полоні. Це — журналісти, лікарі, представники місцевого самоврядування, священнослужителі, представники культури — всі ті, кого росіяни вважають небезпечними виявами ідентичності українського народу. Ми нині мусимо всі разом продовжити боротьбу за звільнення всіх українських бранців, зокрема цивільних осіб, бо їхнє утримання суперечить будь-яким міжнародним правилам, звичаям ведення війни, міжнародному праву як такому.
Нехай Господь Бог вислухає наші молитви, які разом із нашими ісповідниками віри, нашими вірними на окупованих територіях ми щоденно до Нього заносимо. Боже, благослови Україну. Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті. Боже, дай перемогу українському народові над тими, хто прийшов забрати в нас життя і майбутнє. Боже, Ти є нашим життям, нашим майбутнім. Від Тебе до України прийде справедливий небесний мир.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
