Звернення Глави УГКЦ у 125-й день війни, 28 червня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні 28 червня 2022 року, вівторок, і Україна переживає вже 125-й день кривавої війни, яку росія веде проти українського народу.
Вчора всіх нас сколихнула подія небачених масштабів: на нашій Полтавщині, у місті Кременчук, внаслідок ракетного удару був знищений торговельний центр, у якому перебувало близько тисячі людей. На сьогоднішній ранок стало відомо, що щонайменше 18 людей загинули, близько 40 людей зникли безвісти і коло 60 людей поранені. Це найбільший терористичний акт у Європі за останні десятиліття. Ми висловлюємо молитовну близькість із рідними та близькими загиблих та всіма пораненими внаслідок цього терористичного акту.
Нам також болить серце за Лисичанськ. Як відомо, Луганщина — це степова зона, де тепер доволі сухо і гаряче. Люди стояли в черзі по воду. І цю чергу росіяни розстріляли.
Вчора були нанесені ракетні удари по Харкову, теж загинули люди, є багато поранених. А сьогодні зранку був обстріляний Миколаїв.
На всій лінії фронту йдуть важкі бої. Але Україна стоїть. Україна бореться. І ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що дожили до цього ранку і можемо бачити світло денне.
Сьогодні я хочу роздумувати над ще одним плодом дії Святого Духа в людині, виявом зрілості християнського духовного життя, який ми часом недобачаємо або про нього забуваємо. Цим плодом Духа Святого є лагідність.
Цю божественну дійсність у людині важко окреслити людськими словами, тому що вона не має нічого спільного із люб’язністю, ласкавістю, тобто якоюсь сентиментальною сферою. Лагідність як плід Святого Духа є особливою, питомою рисою місії і дії Ісуса Христа як Месії і є синонімом до покори, самоприниження Бога перед людиною. Про таке упокорення Христа говорить апостол Павло в Посланні до филип’ян, коли заохочує нас, християн, плекати в собі ті самі думки, які були в Сина Божого: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившись як людина, Він принизив себе, ставши слухняним аж до смерті, — смерті ж хресної». Саме це упокорення Ісуса Христа, Його земний шлях до хресної жертви виявляє Його лагідність як того Месії, який сів на жереб’я, щоб увійти в Єрусалим. Лагідність як плід Святого Духа є проявом сили. Бо Месія, як каже пророк Ісая, не потребує кричати на майданах чи комусь накидати свою думку, свою волю. Він просто є, Він присутній, Він здійснює свою місію.
Віддзеркалення цієї Христової лагідності сьогодні, під час війни, можна бачити в позиції, на обличчі багатьох синів і дочок України. Коли спілкуєшся з нашими військовослужбовцями, дівчатами і хлопцями, коли розпитуєш їх, ким вони були до війни, то чуєш відповідь — учитель, науковець, лікар, митець, займався спортом, працював у різних інтелектуальних сферах діяльності тощо. Проте, коли почалася війна, вони не вважали за непорушний привілей свою позицію в суспільстві. Багато хто навіть з-за кордону вернувся до України, щоб грудьми закрити свою Батьківщину від ворога. Вони стали слухняними поклику свого сумління, слухняними аж до смерті.
Ми просимо сьогодні: Господи, нехай Твоя лагідність, яка віддзеркалюється в обличчі України, буде нашою силою! Бо ми знаємо, що Твоя покора і лагідність дають людині місце та простір для благодаті Твого Духа. Горда людина викидає Бога зі свого життя. Гординя людська не дає можливості Богові діяти в її житті. Горда людина відмовляється від допомоги іншої людини, від допомоги Бога.
Господи, у нашій покорі й лагідності перед Тобою і перед іншими людьми ми хочемо бути сильними Твоєю силою та благодаттю! Боже, благослови Україну, зроби нас лагідними в нашій боротьбі та успішними в перемозі над злом і смертю! Боже, нехай обличчя Твого Сина Ісуса Христа засяє на обличчі синів і дочок України! Боже, благослови наш народ і українську землю!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
