Звернення Глави УГКЦ у 125-й тиждень повномасштабної війни, 7 липня 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 125-й героїчний тиждень боротьби, стійкості, мужності українського народу, ще один героїчний тиждень протистояння російським окупантам, які намагаються атакувати українські позиції вздовж усієї лінії фронту.
На жаль, кількість атак з боку російського ворога за цей тиждень зросла, і не тільки на лінії фронту. Ворог нещадно обстрілює Харків і Південь України. Зокрема, коли українці відпочивали, росіяни вдарили ракетами по містечку неподалік від Запоріжжя. Багато людей загинуло. А 4 липня у Дніпрі був оголошений День жалоби за загиблими внаслідок потужної ракетної атаки на це місто.
Ми боремося також із браком світла у всій нашій країні та багатьох інших речей, потрібних для побутового життя наших людей. Гуманітарна криза не зменшується.
Але попри все, Україна зранена, але нескорена, втомлена, але непереборна. Вона і сьогодні стоїть, бореться і молиться!
Цього тижня ми пережили довгождану зустріч з нашими ісповідниками віри — отцями Богданом Гелетою та Іваном Левицьким, які після звільнення ще перебувають під наглядом наших медиків, державних служб і слідчих органів. Але ми сподіваємося, що невдовзі ті моменти будуть завершені, і врешті ми зможемо їх вітати в лоні нашої Церкви, яка тішиться їхнім визволенням, дякує Господу Богу за вислухані молитви.
Крім того, минулого тижня наше Згромадження сестер служебниць Пречистої Діви Марії розпочало свій ювілейний рік з нагоди 90-річчя канонічного об’єднання сестер із різних частин земної кулі в одну спільноту богопосвяченого життя. Ця подія є емблематичною, бо на прикладі Згромадження сестер служебниць ми сьогодні бачимо, якою є наша Церква, найбільша Східна Католицька Церква київського християнства, що нині об’єднує в собі глобальну українську громаду.
Чому таким важливим для всіх нас є їхнє святкування? Це Згромадження зародилося 1892 року в Галичині як відповідь на соціальні потреби українського народу тих часів. Наші черниці почали служити своєму народові там, де була найбільша потреба (згідно з теперішнім гаслом Згромадження), тобто де були убогі, покинуті, забуті тогочасною Австрійською імперією. Українці Галичини отримали молільниць, учительок, опікунок.
Цікаво, що вже в 1902 році сестри виїхали на служіння до Канади, де тоді українці не мали вигідного життя, а навпаки — жили в землянках у безкраїх холодних степах, де вперше побачили на небі полярне сяйво. А в 1911 році сестри поїхали до Бразилії за нашим народом, який тоді жив у тропічних джунглях. Проте прийшов час після Першої світової війни, і глобальна українська громада потребувала нових відповідей від Церкви та її проводу.
Після душпастирських візитів митрополита Андрея Шептицького стало відчутно, що світова українська громада, об’єднана в лоні Української Греко-Католицької Церкви, потребує ще однієї видимої форми свого єднання. І в 1932 році папа Пій IX провів реорганізацію сестер служебниць, спитавши їх, чи вони бажають єдності. Сестри відповіли Святішому Отцеві і світові: незалежно від того, де ми живемо — під полярним сяйвом в Канаді, чи в лісах Бразилії, чи в Україні — ми є одним народом і глобальною Церквою.
Це єднання, відповідно до нових Конституцій, настало 90 років тому. Сестри вчинили символічний акт. Зняли обручки, які отримали під час складання вічних обітів, переплавили їх на євхаристійну чашу, — чашу для служіння Божественної Літургії. Це символізувало те, що вони є однією глобальною спільнотою Східної Католицької Церкви.
Запрошую всіх вас долучатися до спільної вервиці із сестрами, яка відбуватиметься щосереди у межах молитви «Вервиця єднає».
Боже, благослови Україну! Боже, благослови нашу Церкву! Боже, роби нас здатними і сьогодні відповідати на виклики, які ставить перед нами жорстоке сьогодення, щоб ми зуміли під натхненням Святого Духа так послужити Тобі й нашому народові, як це сталося наприкінці XIX століття, у XX столітті. Хай так буде і в третьому тисячолітті. Боже, благослови наше військо, дівчат і хлопців на фронті! Боже, благослови нашу землю Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
