Звернення Глави УГКЦ у 126-й тиждень повномасштабної війни, 14 липня 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 126-й тиждень великої війни, — тиждень, який приніс знову багато горя, сліз, крові, страждання для народу України. На всій лінії фронту йдуть тяжкі бої. Ворог намагається розтягнути цю лінію фронту. Щодня він втрачає більше ніж 1100 військовослужбовців, але інтенсивність бойових дій не зменшується.
Трагічним днем було 8 липня, коли ворог здійснив новий масований ракетний удар по Україні. Того дня загинуло 38 людей, із них — 4 дитини. Було поранено 170 осіб, зокрема 13 дітей. Київ оголосив 9 липня днем жалоби. Плаче також наш Кривий Ріг.
Мабуть, усіх потрясли кадри зруйнованої найбільшої дитячої лікарні України «Охматдит». Ми були просто шоковані жорстокістю вбивць, які не шанують навіть дитини під час цієї жахливої війни. Співчуваємо постраждалим, молимося за покійних, підтримуємо поранених, намагаємося помогти родинам загиблих, поранених і тих, хто лишився без даху над головою.
Незважаючи на цей біль, ми дякуємо всім народам світу, які засудили цей злочин проти людяності з боку російського агресора. Дякуємо тим, хто сьогодні спішить, щоб відбудувати лікарню для дітей у Києві. Дякуємо всім людям доброї волі і кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цього тижня, від 2 до 12 липня, у місці, яке є святим для кожного українця (чи то з України, чи з поселень), у Марійському духовному центрі «Зарваниця» вперше в історії нашої Церкви відбувся Синод Єпископів, на який приїхала рекордна кількість учасників 50 із 58 владик.
Центральною темою цього Синоду було проголошення Христового Євангелія, євангелізація під час війни. Ми міркували, як Євангеліє має стати джерелом сили й надії нашого народу. Говорили про так звану керигматичну проповідь, яка є проголошенням рятівної дії нашого Господа і Спасителя, проголошенням того, що Він діє сьогодні в нашому народі і нашій Церкві. Проповідь Христового Євангелія — це не розповідь про минуле, а подія, яка стається нині, через яку воскреслий Господь силою і діянням Святого Духа рятує людину від гріха і смерті, стає силою віруючих християн. Тому, каже апостол Павло, «я не соромлюся Євангелія, бо воно є сила Божа на спасіння кожному, хто вірує». Ми, владики, дуже хочемо, щоб сила Божа перемагала злочинну силу людську, щоб Христове Євангеліє стало нині живою, доброю новиною, джерелом надії для нашого народу.
Учасники Синоду намагалися переосмислити передавання віри майбутнім поколінням. Ми хотіли прийняти необхідні рішення для того, щоб наші діти і молодь не просто знали про воскреслого Христа, а й могли досвідчити Його, присутнього в тілі нашої Церкви, зокрема через Святі Таїнства.
Болем України переймаються всі наші владики, навіть ті, що прибули з далеких сторін — Австралії, Бразилії, Аргентини, Канади, Америки. І сьогодні ми разом, як глобальна Церква, хочемо послужити Богові та українському народові, який страждає, і спільно в християнській вірі, надії і любові крокувати до перемоги добра над злом, перемоги нашого народу над злочинним загарбником.
Цей наш історичний Синод завершився Всеукраїнською прощею до Зарваниці, яка є щорічною центральною духовною подією нашої Церкви і яка кличе до Пречистої Діви Марії, Її чудотворної ікони десятки тисяч віруючих. Особливою подією цієї прощі було те, що нарешті повернулися до своєї Церкви наші многострадальці, ісповідники віри отці Іван Левицький та Богдан Гелета. Ми втішалися їхньою присутністю на цій прощі. Тисячі прочан могли побачити цих страстотерпців і ми разом з ними уділили нашому народові Боже благословення.
Їхня присутність на нашій прощі стала ще одним джерелом надії для багатьох родин, які нині оплакують загиблих, вболівають за тих, хто перебуває в російському полоні або ув’язненні, чи тих, які пропали безвісти. Ми бачимо, як сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, є оцим Христовим живим Євангелієм через історію та приклад двох наших мужніх священників.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, дай нам Твою силу встояти, перемогти нападника, залікувати рани війни, віднайти всіх, хто пропав безвісти, визволити полонених і ув’язнених! Боже, дай нам силу пережити і залікувати травму цієї війни, повернути всіх розсіяних, відбудувати знищене! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.