Звернення Глави УГКЦ у 134-й день війни, 7 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні четвер, 7 липня 2022 року, і наша Батьківщина переживає вже 134-й день всенародного протистояння російській агресії.
Україна спливає кров’ю. Упродовж останньої доби ворог знову намагався наступати, штурмувати наші міста і села на межі Донецької та Луганської областей. Центрами протистояння далі є Слов’янськ, Краматорськ і Бахмут, міста, які були сильно зранені ще у 2014 році. Цієї ночі важкого ракетного удару зазнав Харків. Ворог атакував ракетами Одещину, навмисно знищуючи ті склади, у яких зберігалося зерно, що ним можна було нагодувати мільйони потребуючих людей.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться.
Роздумуючи над правилами невидимими духовної боротьби, ми підкреслювали, що це змагання за свободу. Борючись проти зла, ми прагнемо до свободи від нього, бо поневолення, рабство завжди приходить від злого, від ворога людського роду, від злого духа. Ми також згадували, що навіть коли ми відчуваємо, що зло нас перемагає, зокрема в особистому житті, не потрібно ніколи знеохочуватися і опускати рук.
Дуже важливо, навіть тоді, коли нами оволодіває пристрасть, чинити три речі: усвідомити свою неміч, чинити їй спротив, а відтак викорінювати зло зі свого життя. Саме ці три речі — усвідомлення, спротив і викорінення — ми, християни, називаємо покаянням. Бо покаяння — це ніщо інше, як звільнення. Як наші українські війська звільняють недавно окуповані міста й села України, несучи туди знову мирне життя, так людина, коли кається, звільняється від влади ворога людського роду.
Сьогодні ми святкуємо Різдво Івана Хрестителя. Іван Хреститель своїм народженням знаменував початок нової епохи історії людства — ери Божого милосердя. Саме він був провідником покаяння в пустелі. Ніс людям правду про те, що можна стати іншими, вільними від гріха, але цього треба захотіти. Коли людина кається, приходить Божа благодать.
Вітаю вас усіх із лона Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який зібрався тут, у княжому Перемишлі, щоб розпочати свою роботу, щоб набратися відваги і сили Івана Предтечі, щоб бути голосом вопіющого в пустині, який несе слово Боже, слово перемоги і звільнення, слово потіхи і оздоровлення для нашого багатостраждального народу в Україні та на поселеннях сущого.
Ми нині будемо просити, щоб Господь Бог послав нам Духа Святого, який допомагає людині залишитися свобідною і несе дар покаяння. Покаяння — це не так якась дія людини, як великий дар Божий, щоб ми разом могли гідно принести плоди покаяння. З давніх-давен українські воїни-захисники, перед тим як стати до зброї, ішли до сповіді та приступали до Святого Причастя, і тоді в повноті Божої благодаті були готові віддати своє життя за Батьківщину.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українське військо! Боже, зроби нас, українців, народом, який проголошує нову еру Божого милосердя для людства, того милосердя, яке спасе людину, Україну і світ. Боже, благослови наше українське військо, завдяки якому ми маємо можливість бачити новий день! Боже, благослови українську землю!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
