Звернення Глави УГКЦ у 139-й день війни, 12 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 12 липня 2022 року, і український народ уже 139-й день стоїть на захисті своєї Батьківщини, стримуючи величезну російську військову навалу, яке несе на наші землі смерть, розруху, біду і голод.
Впродовж останньої доби наша земля знову була щедро полита людською кров’ю. Інтенсивні бої ведуться на межі Луганської та Донецької областей. Цієї ночі ворог наніс масований ракетний удар по Миколаєву на півдні України, де було знищено два медичних заклади та житлові будинки, ми навіть не знаємо, скільки людей постраждало. Зазнав нічного обстрілу крилатими російськими ракетами мученик Харків.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться і вчиться перемагати.
Сьогодні в Україні ми разом із нашими православними братами святкуємо свято Верховних апостолів Петра і Павла. Це особливе свято, тому що Церква вшановує пам’ять цих двох апостолів одночасно. Цього дня буцімто поєднується в іконі апостольської Церкви дві протилежності. Ми бачимо, що Петро і Павло були абсолютно різними чоловіками та апостолами, із різною вдачею, а також із різною місією. Однак вони проповідували одне й те саме Євангеліє і творили одну й ту саму єдину, соборну, святу і апостольську Церкву.
Петро був невченим рибалкою з Галилеї. Павло, спочатку Савло, був євреєм із діаспори, із міста Тарсу, мабуть, був одним із найбільш освічених людей свого часу в єврейському середовищі. Петро був безправним чоловіком супроти державної римської влади. Павло був римським громадянином. Петро був найближчим учнем Христа від початку Його проповіді. Павло не знав Божественного Учителя під час Його земної місії, але зустрів Його, їдучи до Дамаску, щоб убивати перших християн. Тоді Христос йому сказав: «Савле, Савле, чого Мене переслідуєш?». Петро ніс Євангеліє єврейським громадам по всій римській імперії, а Павло був апостолом народів. І ми, вихідці з інших народів, з-поза єврейського середовища, завдячуємо даром віри саме апостолу Павлові.
Ми святкуємо пам’ять цих двох апостолів в один день, тому що Церква хоче нам цим щось сказати. Петро потребує Павла, а Павло — Петра.
Саме апостолу Петрові Христос дав особливі завдання і дари Духа Святого для виконання цих завдань. Учитель сказав йому: «Симоне, ти є Петро-скеля, і на цій скелі Я збудую Мою Церкву і ворота адові її не подолають. Я дам тобі ключі від Царства Небесного, і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане і на небі, а що розв’яжеш на землі, буде розв’язане і на небі». А в іншому місці Він зауважив: «Петре, Петре, диявол хотів вас пересіяти, як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не змаліла віра твоя і щоб ти, навернувшись, утверджував у вірі твоїх братів».
Отже, бачимо, що служіння апостола Петра виходить поза рамки локальної римської Церкви. Він є символом вселенськості Христової Церкви. Цей апостол отримує окремий дар бути символом єдності тієї Церкви, і в його постаті ми сьогодні бачимо: місцева Церква має не тільки зберігати апостольську традицію, а й перебувати в сопричасті, у єдності із вселенським християнством, з іншими помісними Церквами та з наступником апостола Петра. Саме Петрові Христос дав дар бути першим у наверненні, першим у покаянні. Через цей дар він стає скелею і правдивим учителем віри, точкою опори для інших єпископів, усіх християн у різних частинах земної кулі. Тож недаремно ранні отці навчали, що де є Петро, там є Церква.
Цього дня ми хочемо особливо помолитися за Петра наших часів, Папу Франциска, тому що ті дари, які отримав верховний апостол, отримує кожний його наступник, щоб бути символом, будівничим єдності Христової Церкви та кликати всіх до сопричастя в єдиному Тілі Христовому. Ми бачимо, що з голосом Папи Франциска хтось погоджується, а хтось не погоджується, але всі його чують, зауважують. Помолімося, щоб він серед нас, християн нового часу, був першим у наверненні та після особистого навернення утверджував у вірі своїх співбратів. Молімося, щоб він якнайшвидше приїхав до України, щоб став на боці стражденного українського народу. Адже Петро завжди там, де Христос, а Христос — де люди, які страждають, тому що Господь Бог завжди на боці жертви. Нехай цей приїзд Святішого Отця до України буде урочистим проголошенням того, що Христос і Його учень, наступник Петра, є разом з українським народом, на боці тих, хто страждає від війни в Україні.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови її дітей! Боже, благослови всіх тих, що шукають істинної, правдивої Церкви, щоб вони побачили, що лише у вселенському сопричасті довкола Петра є повнота Христової Церкви і там є ключі від Царства Небесного.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
