Звернення Глави УГКЦ у 140-й день війни, 13 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні середа, 13 липня 2022 року, і український народ уже 140 днів стоїть і стримує чисельну навалу російського вбивчого війська. Сьогодні 140-й день всенародного спротиву агресорові, який вступив на нашу землю.
Упродовж останньої доби знову здригалася українська земля, знову лилася українська кров, знову плакали матері. Найбільш активні бої, як попередніми днями, ведуться на межі Луганської та Донецької областей. Загарбник уперто, але безуспішно штурмує наші міста Слов’янськ і Бахмут, а українське військо, показуючи приклади героїзму, протистоїть ворогові, який у кількадесят разів перевищує наших вояків за кількістю особового складу та зброї. Тому ми сьогодні хочемо подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що дожили до цього ранку і бачимо світло денне.
Цієї доби здригався від російських ракет, артилерії наш Харків. Більше ніж 15 ракетних ударів було завдано по цьому багатостраждальному місту. Масованого ракетного удару зазнав також Миколаїв, загинули люди. Проте найбільше болить наше серце за вже знаний вам Часів Яр на Донеччині. Упродовж останніх кількох днів, після того як ворог обстріляв багатоповерхівки з людьми, які мирно вночі спали, у цьому містечку проводили активні рятувальні роботи і з-під завалів уже дістали понад 40 тіл цивільних людей.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться і вчиться перемагати.
Ми ж далі крокуємо дорогами християнської мудрості, цієї духовної науки, як перемагати зло. Сьогодні роздумаємо ще одним гріхом, який становить велику небезпеку для українського народу, зокрема під час війни. Цим гріхом є гнів. А протилежною до нього чеснотою, якою можна побороти цього демона, що полонить наші душі і серця, є довготерпеливість. Тепер часто можна почути запитання, як подолати ненависть до ворога, який нас убиває, як не гніватися, коли бачиш всі злочини, що кояться на нашій землі. Однак сьогодні ми говоримо про гнів не як про почуття, яке є природною реакцією несприйняття зла, а як про стан особи, що агресивно захищає своє існування, не надіючись на Бога і завдаючи шкоду своєму ближньому.
Святі Отці говорять про три види гніву. Перший вид гніву — той, що палає всередині людини. Це постійний вогонь, який пожирає нас зсередини. Першою жертвою гніву стає той, хто гнівається. Другий вид — це гнів, який виявляється в наших вчинках, словах, у браку любові до ближнього. Про такий гнів говорить Іван Золотоустий: «Якщо ти завдаєш образи, тоді ти переможений і не є тією людиною, яка вміє перемагати. Важливо, щоб гнів не заволодів тобою. Коли ж ти змовчиш і даси тому гнівові ввійти в тебе, ти вже є рабом твого ворога». Третій вид гніву — той, що людина довший час носить у собі, немов тягар, і не може позбутися. Він дуже небезпечний, бо може слугувати причиною вбивства, насилля тощо, а колективний гнів здатний стати навіть причиною війни. У ранньохристиянських творах ми читаємо таку настанову: коли гнів чи злість опановує тебе, то знай, що він, цей ангел злоби, уже є в тобі. Але через чесноту довготерпеливості, яку ми ще називаємо лагідністю, тихістю людина стає невразливою до гніву. Чому? Бо почувається захищеною Богом. Ми читаємо в книзі Псалмів такі настанови, які сьогодні важливо почути і взяти близько до серця: «Не палай гнівом до злочинців, творящим беззаконня не завидуй, уповай на Господа і чини добро, щоб жити на землі і безпечним бути. Спокійним будь у Господі і надійся на Нього». Бачимо, що причиною гніву є втрата надії на Бога, на Його справедливість. А Іван Золотоустий повчає нас: «Якщо ми виявили довготерпеливість, то станемо непереможними і ніхто, від малого до великого, не зможе нам зашкодити».
Я сьогодні хочу запросити всіх до молитви за те, щоб ми зуміли перетворити за допомогою лагідності та довготерпеливості наш гнів на мужність. Бо всім нам потрібно бути мужніми перед лицем злочинного нападника. Помолімося сьогодні за наше військо, за наших захисників, дівчат і хлопців, які своїми грудьми захищають українську землю. Бережімо своє серце від гніву і ненависті, сповнюймося чеснотою довготерпеливості, щоб ми довго могли протистояти злу і щоб ворог не заполонив наше серце через демона гніву.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українських дітей і жінок! Боже, благослови українське військо! Боже, надіємося на Тебе і віримо, що Ти є наш захист, наша опіка і наша допомога!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
