Звернення Глави УГКЦ у 145-й день повномасштабної війни, 18 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні понеділок, 18 липня 2022 року, і Україна переживає вже 145-й день повномасштабної російської навали, жахливої війни, яка забирає щодня життя сотні людей в Україні.
Упродовж останньої доби українська земля знову здригалася від гуркоту різноманітної зброї, на яку тільки здатний злий геній сучасної людини. Ведуться активні бойові дії на Луганщині та Донеччині. Вночі ворог знову наніс потужний ракетний удар по місту Миколаєву, близько десяти ракет впало на голови людей, які мирно спали в цьому багатостраждальному місті. Під ракетними ударами опинилися Дніпропетровська, Запорізька та Харківська області. Здригався Харків. Щодня зазнають обстрілів прикордонні території Сумської та Чернігівської областей.
Але Україна стоїть. Україна молиться. І Україна вчиться перемагати.
Сьогодні я б хотів поговорити з вами про християнську молитву. Тепер в Україні моляться всі: і християни, і ті, що вважають себе членами інших релігійних спільнот, і невоцерковлені та не дуже віруючі люди. Бо в умовах такої жахливої війни людське серце кличе до Бога, кричить до Творця, навіть якщо людина Його у своєму житті ще не пізнала і не зустріла. Моляться всі…
У чому полягає зміст саме християнської молитви і в чому вона відрізняється від крику за Богом людини взагалі? Ми, християни, коли молимося, обіймаємо нашого Небесного Отця. Ми молимося завжди в ім’я нашого Спасителя Ісуса Христа, бо в Ньому живемо, перебуваємо, у Нього охрестилися, зодягнулися. І молячись до Отця в ім’я Його Сина, ми завжди молимося в Церкві, з Церквою і за Церкву. Тож ми ніколи не самотні в нашій молитві, а завжди разом. Ми молимося завдяки дії та присутності в нас Святого Духа, тому що це Він щодня будить людське серце і вчить нас, як і про що нам молитися. Це Він заступається за нас перед Отцем стогонами невимовними, як каже Святе Писання. Це Він, Дух-Утішитель, єднає нас між собою і з Христом, а відтак відкриває наші серця, у які сам влитий, до Небесного Отця, і промовляє: «Авва (Отче)!».
Тому християнська молитва — це наше промовляння до рідного Бога, якого ми знаємо і який знає нас. Господь знає, що нам потрібно, ще перед тим, як ми відкриємо уста. Тому однією із найважливіших рис християнської молитви є повне довір’я до того, до кого ми звертаємося, хто є нашою надією і нашим порятунком. Навіть більше, це усвідомлення, що той, до кого ми молимося, є близько, у мені, тому що людина — носій, храм Пресвятої Тройці.
Запрошую всіх вас помолитися зокрема за тих, хто сьогодні покидає домівку. Адже збільшення інтенсивності бойових дій спричиняє нову хвилю біженців і внутрішньо переселених осіб в Україні. Люди змушені покидати все і пускатися в невідоме, з плачем, з криком до Бога, з болем і жалем у серці. Знаємо ми тих людей чи не знаємо, мали нагоду зустрічатися з переселенцями, біженцями чи не мали — огорнімо їх молитвою, бо молитва єднає. Як молитва єднає маму і сина, який воює на фронті, чоловіка і жінку, яких розлучила війна, так вона єднає і підтримує тих, хто почувається самотнім. Звернімося сьогодні до Отця, Сина і Духа Святого з проханням про заступництво над тими, хто може уповати в цій війні тільки на Бога.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови всіх зранених цією війною! Боже, заопікуйся всіма тими, кому війна зламала життя! Боже, навчи нас молитися! Як апостоли просили свого Вчителя, так і ми сьогодні Тебе просимо: навчи нас, як правильно маємо до Тебе звертатися, щоб ми могли разом із Тобою не тільки перемогти в цій війні, а й бути свідками життя серед моря смерті, яке довкола нас розливається. Боже, благослови Україну!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
