Звернення Глави УГКЦ у 146-й день повномасштабної війни, 19 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 19 липня 2022 року, і український народ уже 146-й день протистоїть повномасштабній російській агресії, російському вторгненню на українську землю.
Знову впродовж останніх 24 годин українська земля була рясно полита, скроплена кров’ю наших захисників. Ворог веде активні наступальні бойові дії, зокрема на Луганщині. Донеччина у вогні. Масований ракетний удар було нанесено по Одещині… Близько 40 ракет було випущено по містечку Нікополь на Дніпропетровщині. Багато різних видів інфраструктури міста, зокрема підприємства, зараз палають. Служби надзвичайних ситуацій рятують людей.
Але Україна стоїть. Україна бореться. І Україна молиться.
Ми продовжуємо подорожувати дорогами християнської мудрості, розкриваючи ті скарби Церкви і навчаючись перемагати ворога. Вчора ми розпочали роздуми над тим, що таке християнська молитва. У чому полягає її зміст? Як навчитися правильно молитися?
Сьогодні запрошую вас роздумати над двома основними видами християнської молитви. Насамперед ми, християни, молимося спільно. Це спільна, або літургійна, молитва. Каже Христос: «Де двоє або троє зберуться в Моє ім’я, там Я є посеред них».
Другий вид християнської молитви — особиста молитва. Це коли ми особисто дихаємо благодаттю Духа Святого і спілкуємося з нашим Отцем у Сині силою і діянням Святого Духа.
Що таке літургійна молитва? Чому вона така важлива в житті християнина? Чому важливо кожному з нас брати участь у Божественній Літургії якнайчастіше, особливо в неділю і свята.
Божественна Літургія — це найсильніший вид молитви. Навіть якщо б ми стояли день і ніч разом із багатьма іншими християнами в молитві в наших домівках, чи храмах, чи на майданах, чи на вулицях і ревно молилися, то лише людськими зусиллями ніколи б не змогли творити такої молитви, якою є Божественна Літургія. Бо Літургія означає спільне привселюдне діло. Вона є Божественною саме через те, що в той момент моляться не тільки люди, це не тільки людське діло. Божественна Літургія є служінням, ділом самого Господа нашого Ісуса Христа. Коли ми збираємося на Божественну Літургію, то являємо світові ікону, образ Церкви Христової як Його Тіла. Главою ж цієї спільноти молільників, Церкви, є сам Господь Бог наш Ісус Христос. І коли служиться Служба Божа, то не тільки люди моляться, не тільки ми, як Божий люд, приносимо Господеві свої молитви, а сам Ісус Христос, Глава Церкви, молиться в нас, із нами і за нас. Під час Божественної Літургії Господь Бог наш Ісус Христос уприсутнює своє діло спасіння, а ми дякуємо Йому за все те, що сталося задля нашого спасіння: хрест, гріб, триденне Воскресіння, на небеса Вознесіння, праворуч сидіння. Він уприсутнює це спасительне діло, щоб ми стали його причасниками, щоб прилучилися до рятівної дії нашого Спасителя, щоб начебто присвоїли плоди цієї хресної жертви, яку Ісус Христос робить нам доступною під час своєї Божественної Літургії. Причащаючись Тіла і Крові нашого Спасителя під час Служби Божої, ми стаємо причасниками вічного життя. Тому дуже важливо розуміти цю неоціненну вартість Христової жертви, яку Він зробив присутньою в безкровний спосіб для нас під час Служби Божої. Це справді найсильніша молитва, яку може творити Церква разом зі своїм Спасителем.
Ми сьогодні особливо хочемо творити євхаристійну спільноту молільників. Бо в часи війни дуже важливо відчути, що спасительна десниця нашого Господа і Спаса Ісуса Христа є з нами. Ба більше, Він уприсутнює для нас свою жертву, щоб зробити нас здатними принести особисту життєву жертву за наш народ, нашу Батьківщину, нашу Церкву, здійснити особисту Літургію щоденного християнського життя.
Тому, коли ви потребуєте найсильнішої молитви, яку Бог дарував людині, — спішіть на Божественну Літургію. Подавайте намірення, щоб за вас, ваших рідних і близьких священик міг принести цю євхаристійну безкровну жертву.
Згадаймо сьогодні в молитві наших братів і сестер, які перебувають на окупованих територіях. Ми бачимо, як після вигнання російських військ відкриваються жахливі військові злочини. Усі вже знають про Бучу, Бородянку, Ірпінь… Ці містечка розташовані найближче до Києва і відразу можна було побачити вчинені в них злочини. Однак такими ранами, такими братськими могилами вкрита вся українська земля, на якій побувала нога окупанта. Навіть зараз, коли ми роздумуємо, як ми, християни, якнайсильніше можемо за когось молитися на Божественній Літургії, цих наших братів і сестер на окупованих територіях катують, убивають, чиняться жахливі злочини проти людяності.
Пам’ятаймо щоденно в молитві про тих, хто опинився, властиво, на милості Божій і є безборонним перед рукою вбивці-окупанта. Пам’ятаймо про наших братів і сестер на Херсонщині, Донеччині, Луганщині, у Запорізькій області та на окупованій частині Харківщини. Пам’ятаймо про наших братів і сестер у Криму. Нехай Господь Бог своєю рукою порятує їх там, де ми, люди, не можемо їх досягнути, щоб принести їм наше християнське служіння.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови Твоїх дітей, особливо тих, які зараз найбільше терплять! Боже, Ти сам сьогодні страждаєш у тілі України: дай нам розпізнати Тебе, який потерпає від рук окупанта на окупованих територіях! І нехай голос Твого Тіла, Господи, Твоєї Церкви, почує світ, щоб зупинити цю святотацьку, безглузду війну! Боже, вчини так, щоб ворог пішов геть із нашої землі, а ті, що сьогодні є в його смертоносних лабетах, знову отримали дар волі та свободи! Боже, благослови Україну!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.