Звернення Глави УГКЦ у 148-й день повномасштабної війни, 21 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні четвер, 21 липня 2022 року, і український народ уже 148-й днів стоїть і захищає в нерівному двобої рідну землю від несправедливого російського нападника, який несе смерть, руйнування на нашу Батьківщину.
Упродовж минулого дня та останньої ночі, на жаль, знову здригалася під бомбами, ракетами, ударами російського війська українська земля. Два великі міста України знову стали епіцентрами російських обстрілів. Це Харків на півночі та Миколаїв на півдні країни.
Цієї ночі Миколаїв зазнав масованого ракетного удару. А вчора нас сколихнуло небачене лихо в Харкові, зокрема та картина, як батько стояв навколішки на вулиці міста, тримаючи за руку свого бездиханного 13-річного сина, і молився. Багато хто з людей запитував себе: Боже, чому? Скільки ще?
Вчора сталася ще одна трагедія вже на хлібних полях України (цими днями на півдні країни тривають жнива). Російський танк розстріляв українських комбайнерів, які збирали хліб, щоб нагодувати голодних.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться. Україна дивує світ. Ми ж вчимося перемагати зло добром. У цьому двобої з дияволом силою християнина є молитва.
Отож сьогодні продовжуємо нашу подорож цими дивними садами християнської молитви. Ми вчора згадували, як важливо належно підготуватися до особистого спілкування з Богом.
Сьогодні розглянемо питання, коли, де і скільки молитися. На це питання відповів апостол Павло: «Моліться безнастанно». Нема таких обставин, у яких неможливо було б молитися.
Ми маємо скеровувати увагу до Господа Бога впродовж усього свого життя, кожної прожитої днини. Ще в ранні століття християнства люди усвідомлювали, що коли ми молимося – освячуємо простір і час, у якому перебуваємо.
Наприклад, під час війни ми навчилися розрізняти звуки вибухів, обстрілів, можемо визначити, з якої зброї по нас стріляли: якщо трясеться земля – це працює артилерія.
Щось подібне відбувається, коли ми молимося. Християнська молитва пронизує та змінює час і простір довкола нас, тому апостол радить молитися безнастанно. Як ми ніколи не припиняємо дихати, хай не зупиняється наше живе спілкування з Богом.
Проте є певні моменти впродовж дня, коли треба присвятити час молитві. Це ранішня і вечірня молитва. Маємо розпочинати наш день, звертаючи думки до Бога. Перша думка хай буде скерована до Господа Бога одразу після того, як ми прокидаємося. Хай це буде подяка за те, що Він дарує нам ще один день, шанс жити і служити Йому та людям.
Коли ми завершуємо робочий день, відходимо до сну, проаналізуймо прожитий день і обов’язково подякуймо Господеві за нього. Перепросімо Бога за свої немочі та гріхи і подякуймо за всі дари, які ми отримали, зокрема за те добро, що його могли вчинити.
Завжди слід молитися, коли починаємо і завершуємо певну роботу, виконання якогось завдання, коли споживаємо їжу, коли вчимося в школі чи університеті. Коли ми підносимо до Господа Бога молитву, приступаючи до роботи і закінчуючи її, то сама праця перетворюється на щоденну молитву. Тому не біймося освячувати і перетворювати силою благодаті Святого Духа через нашу молитву те місце, у якому ми перебуваємо, навіть коли там іде війна.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови дітей України! Боже, благослови українське військо, якому ми завдячуємо можливість жити і бачити сьогодні світло денне! Боже, благослови наших хліборобів, які сьогодні на полях України борються за врожай, щоб можна було голодних нагодувати! Боже, благослови багатостраждальний український народ!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
