Звернення Глави УГКЦ у 149-й день повномасштабної війни, 22 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 22 липня 2022 року, і український народ уже 149-й день стримує повномасштабну численну російську навалу, яка ступила на нашу землю і щодня вбиває та калічить жителів нашої країни, руйнує наші міста і села.
Упродовж останньої доби знову майже вся територія України була щедро всіяна російськими бомбами. Проливається людська кров. Крик, плач українських дітей, мабуть, доходить уже до небес. Найбільш гарячі бої ведуться на Донеччині та Луганщині, довкола міст Слов’янськ, Краматорськ і Бахмут. Але вчора усіх нас просто сколихнула вістка про масований обстріл Харкова, де ворог навмисно цілився в густонаселені райони цього міста-мільйонника. За офіційними даними, загинуло щонайменше 4 особи і 25 осіб отримали поранення різного ступеня. Великих обстрілів зазнала Дніпропетровщина.
Відповідно до інформації з відкритих джерел, в Україні зареєстровано 358 загиблих дітей; поранених утричі більше. Однак це офіційні дані, а справжнього числа, мабуть, не знає ніхто. Найбільш болючим є те, що від цієї несправедливої війни гинуть невинні, безборонні й найслабші, – гинуть діти.
Але Україна стоїть. Україна бореться. І Україна молиться.
Ми сьогодні продовжуємо наші роздуми про християнську молитву, про життя молитвою, яке дуже важливе для кожного з нас. Ми вже говорили, що молитва – це дихання душі. Коли ми переживаємо якісь фізичні навантаження, то тіло вимагає глибшого і частішого дихання. Так само, коли ми переживаємо трагедію війни, наше серце, духовне життя вимагає глибшого і частішого молитовного дихання.
Хочу роздумати з вами над особливим видом молитви, про який ми часто забуваємо, але без якого наше духовне християнське життя не є повноцінним, без якого ми самі себе не знаємо. Цей вид молитви називається іспитом совісті, або щоденним переглядом сумління.
Мудрість християнської аскези і вимоги нашого духовного життя кличуть нас, зокрема на завершення дня, стати перед Божим обличчям у молитві і поглянути на прожитий день, постаратися згадати всі свої вчинки, бо за один день це ще можливо зробити. Перед нами відкриється цікава панорама, ми почнемо подорож всередину власного серця.
Святий Августин називає духовне життя, внутрішній світ людини своєрідним підземним лабіринтом, у який потрібно спуститися хоча б раз на день, тримаючи в руках світильник Духа Святого, Божого слова. При цьому ми можемо заглянути в цей лабіринт так глибоко, як далеко просвітить нас світло Божественної істини.
Такі подорожі у власний духовний світ ми повинні робити щодня, висвітлюючи насамперед перед самим собою і відтак перед Божим обличчям свої найглибші прагнення, думки, порухи серця. Тоді нам стане зрозумілою розгорнена книга, з якої щодня маємо читати по дві сторінки.
Перша сторінка – роздуми над тим, що цього дня ми доброго зробили, отримали від Бога та від наших ближніх. Бо часом ми тільки погане зауважуємо і пам’ятаємо про себе та про інших, а про те добре, що отримуємо від Бога, забуваємо і не звертаємо на це уваги, сприймаємо як належне. Проте ми самі вміємо робити багато добра, ми покликані бути добрими, це наша справжня природа. І от пізнати те, що ми доброго змогли вчинити цього дня – це важлива умова іспиту сумління.
Читання другої сторінки розгорненої книги полягає в тому, щоб приглянутися до своїх невдач, до того, що, можливо, вийшло не так, як би нам хотілося, до вчиненого нами зла. Пригадавши собі власні гріхи, на завершення молитви перепросімо за них Господа Бога і подякуймо Йому за отримані ласки, за прожитий день.
Така молитва іспиту сумління дуже важлива. Як той стратег, який, перед тим як рушити в бій, повинен знати свої сили, правильно оцінити власні можливості і слабкості, так і кожний християнин, щоб робити наступний крок у духовному житті, мусить пізнати свої сильні і слабкі сторони та за все Богові дякувати, а за гріхи Його відразу перепрошувати. «Нехай сонце не заходить над вашою злобою», – каже апостол Павло.
Боже, благослови Україну! Боже, допоможи нам завдяки молитві іспиту сумління щодня перемагати зло! Допоможи нам вірити: якщо ми просимо прощення, то Ти робиш зло немічним, зв’язуєш диявола і його слуг! Боже, допоможи нам вистояти в доброму до кінця! Боже, благослови Україну!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
