Звернення Глави УГКЦ у 153-й день війни, 26 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 26 липня 2022 року, і український народ уже 153-й день стоїть і стримує повномасштабну навалу російського війська на нашу Батьківщину, на нашу землю. Військові дії точаться від Харківщини на півночі до Миколаївщини та Херсонщини на півдні.
Цієї ночі та впродовж минулого дня десятки містечок і сіл на Луганщині та Донеччині зазнали нещадних бомбових російських ударів. Проте найбільших ракетних і бомбових атак було завдано по наших містах-мучениках Харкову і Миколаєву та по Одещині. На Миколаївщині та Одещині ворог намагався поцілити в чорноморські порти України, де готуються каравани кораблів для вивезення зерна з України, щоб убезпечити світ від продовольчої кризи. Ворог нищить хліб, який дає Господь Бог і який диявол хоче забрати.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться.
***
Сьогодні хочу продовжити роздуми над правилами християнської молитви. Бо ми знаємо, що молитва є силою, яка поповнює духовні ресурси людини, єднає її з Богом, наповнюючи силою і благодаттю Святого Духа.
Ми вже говорили, що в особистій молитві потрібно дотримуватися такої послідовності: починати з подяки, переходити до покаяння, продовжувати молитвою заступництва за інших осіб, за тих, хто є поруч, за тих, хто потребує допомоги і страждає, і аж тоді згадувати про власні потреби. Такий порядок нашого звернення до Господа Бога вчить нас, що ми завжди висловлюємо наші потреби, особисті прохання як члени спільноти Христового тіла, Його Церкви.
Особиста молитва, прохання, які ми звертаємо до Господа Бога, є частиною нашого життя. Тому дуже важливо, з одного боку, мати довір’я до Бога, а з іншого — свідомість того, що Він мене слухає. Господь Бог вислуховує мої прохання, які я до Нього скеровую. Ба більше, промовляючи певні слова, я веду не монолог, а діалог — свого часу і у свій спосіб Господь Бог мені відповідатиме.
Скеровуючи до Господа Бога особисту молитву, слід пам’ятати про кілька важливих моментів. Потрібно молитися з великим довір’ям до Нього. Не треба Бога ні в чому переконувати, бо Він знає все, чого ми потребуємо ще перед тим, ніж ми відкриємо свої вуста в молитві. Але ми маємо висловити Творцеві і Спасителю все те, що нам болить, чого ми потребуємо. Важливо тривати в особистій молитві. Бо часом ми маємо відчуття, що Господь Бог не спішить виконувати мою волю, реагує на мої прохання не так швидко, як би мені хотілося. Тут доречно згадати слова св. Августина, що наша молитва не так потрібна Богові, як нам. Коли ми про щось Його просимо, ця молитва-прохання нас змінює. Насамперед ми починаємо самі глибше розуміти, що нам справді потрібне. А часом Господь Бог очікує, щоб людина дозріла у своєму прагненні того, про що просить. Таке дозрівання св. Августин називає зростанням особи в здатності отримати від Бога те, що вона прохає. Наприклад, щоб багато отримати, потрібно підготувати велику посудину, попередньо її випорожнивши. І ось, коли ми триваємо в молитві довший час, то начебто все інше залишаємо збоку, розширюємо свою душу і своє серце, щоб отримати навіть більше, аніж просимо чи уявляємо собі, що отримаємо.
Тому зростаймо в молитві, в особистому стоянні перед Господом Богом. Не знеохочуймося, коли не одразу одержимо те, про що просимо. Хай у вірності цій молитві розширюється наше серце, щоб отримати повноту того дару, який Господь Бог нам підготував.
***
Сьогодні кожний із нас має багато болю, потреб. Принесімо це перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає, прийме, приголубить, як своїх улюблених дітей, що кличуть до Нього вдень і вночі.
Боже, благослови Україну! Боже, вислухай плач, крик, зойки нашого народу, який страждає від цієї жахливої війни! Боже, зглянься на наші сльози, рани, біль! Боже, порятуй нас від вбивчої руки російського агресора! Боже, благослови Україну і своїх дітей!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
