Звернення Глави УГКЦ у 153-й тиждень повномасштабної війни, 19 січня 2025 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Знову рахуємо дні й ночі, тижні цієї жахливої святотатської війни. Ось минає вже 153-й тиждень з моменту повномасштабного вторгнення російських окупантів на нашу мирну українську землю.
Це був один із тих тижнів, у якому ми чудом вижили. Дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що можемо працювати, молитися і далі чинити добро, служити Господу Богу та українському народові, як про це говорив світлої пам’яті патріарх Любомир.
Цей тиждень знову відзначився атаками на наші міста і села. Йдуть тяжкі бої на всій лінії фронту, проте й віддалені від неї наші населені пункти щоночі потерпають від ударів з повітря. Відбулася масована ракетна атака, осередками якої були наші міста і села зокрема на Заході України.
Однак ми маємо й світлу, радісну подію. Відбувся черговий обмін військовополоненими, було звільнено 25 захисників нашої Батьківщини. Серед них — відважні захисники Маріуполя, зокрема наші азовці.
Щоразу, коли ми звільняємо своїх захисників із полону, коли бачимо сльози радості на обличчі їхніх дітей, матерів, жінок, то відчуваємо, що благодать Святого Духа спливає на рани нашого народу. Ми дякуємо нашим захисникам за геройське свідчення любові до Батьківщини навіть у катівнях росії.
Наша Церква відчуває за обов’язок в контексті душпастирства зцілення ран війни бути поруч із нашими військовополоненими, підтримувати їхні родини. Ми бачимо дуже часто, як вони мовчки стоять із плакатами на майданах перед будівлями державних установ, як вони страждають, часом через брак уваги до них, а також через брак інформації про їхніх рідних і близьких. І тільки Церква є поруч із ними. Там, на морозі, ми слухаємо їхні історії, молимося з ними, підтримуємо їх, намагаємося бути їхнім голосом болю. Робимо все для того, щоб на дипломатичному рівні домогтися звільнення наших героїв.
Складаю подяку Святішому Отцю Францискові, який цими днями прийняв делегацію родичів військовополонених територіальної оборони. Це особливий вид служіння нашої Церкви стосовно зранених родин. Коли наша молитва вислухана, наші захисники повертаються додому. Ми всі переживаємо момент величезної вдячності передусім нашим героям, але й Господу Богу і всім добрим людям, які були поруч із нашим зраненим жіноцтвом.
Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Вчора в нашому духовному, міжцерковному житті розпочався Тиждень молитов за єдність християн. У нашому Патріаршому соборі відбулася вже традиційна молитва, яка зібрала представників різних конфесій, Церков, християнських спільнот.
Ми разом стоїмо перед Божим обличчям і просимо благодаті Духа Святого, щоб залікувати рани поділів, які з’явилися між християнами впродовж тисячоліття. Але ми відчуваємо сьогодні в Україні, що питання єдності християн має не тільки духовний вимір. Мир і злагода між християнами є запорукою стійкості українського народу.
Це визнала навіть державна влада України. Президент, презентуючи у Верховній Раді план внутрішньої стійкості України, відзначив, що для тієї стійкості є важливим, зокрема, державно-церковне партнерство. Чи не вперше за часи незалежності України держава визнала релігійну спільноту життєво необхідною інфраструктурою для виживання нашого суспільства в умовах війни. Модель відносин між Державою і Церквами визначено як модель партнерства в ім’я блага українського народу.
Однак особлива місія в цьому всенародному єднанні, у стійкості українців задля того, щоб ми могли дійти до дня нашої перемоги, належить Церквам Володимирового Хрещення. Минулого тижня я зустрічався із Блаженнішим митрополитом Епіфанієм, Предстоятелем Православної Церкви України і мав нагоду бути голосом своїх попередників — митрополита Андрея Шептицького, слуги Божого Любомира, які говорили, що саме від стосунків між нашими Церквами залежить майбутнє України. Ми обмінялися думками щодо того, як продовжувати співпрацю, поважаючи наші відмінності, чутливі моменти, але шукаючи нагод для того, щоб працювати на благо українського народу і нашої країни.
Просимо Господа Бога, щоб Він зіслав свого Духа єдності на всі наші рани, незгоди, поділи. Бо саме єдність між християнами є іконою присутності Духа Святого у своїй Церкві. Саме єдність між християнами є запорукою успішності проповіді Євангелія людству третього тисячоліття. Єдність між християнами є запорукою перемоги України над ворогом і стійкості нашого суспільства в контексті нових викликів, які завжди приносить нам історія.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, поможи нам звільнити всіх полонених, віднайти тих, що пропали безвісти, визволити наших людей, які опинилися на окупованих територіях! Боже, поможи зцілити травму війни, поверни розсіяних! Боже, поможи відбудувати все зруйноване!
Господи, благослови Україну, наш народ, Твоїх дітей Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
