Звернення Глави УГКЦ у 156-й день війни, 29 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 29 липня 2022 року, і український народ переживає вже 156-й день великої війни, повномасштабної військової агресії росії проти нашого народу.
Минулий день і ця ніч були, мабуть, найстрашнішими за останніх майже шість місяців війни. Ворог випустив по території України найбільше російських бомб і ракет. У такий спосіб він хотів привітати віруючих українців зі святом Хрещення Русі-України і Днем української державності. Здригався наш Харків. Бомби вдарили по Кропивницькому. Від ракетних ударів загинуло і було поранено десятки людей. Ще одну трагедію пережив Миколаїв. Буквально кілька годин тому у своїй квартирі загинув молодий, 35-річний, волонтер Миколаївського осередку Червоного Хреста Валентин Латинцев разом зі своєю родиною, татом і мамою. І таких історій, на жаль, лише за вчора в Україні сталося багато. Найбільш інтенсивні бої ведуться на Донеччині, довкола Бахмута.
Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться.
Ми продовжуємо нашу подорож у школі християнської молитви як важливій ділянці вміння християн перемагати в невидимій боротьбі з дияволом. Ми вже згадували про те, що християнська молитва може бути спільною або особистою, говорили про п’ять видів особистої молитви, які ми розрізняємо як п’ять видів молитовних намірень, тобто про що ми хочемо сказати Господу у своїй молитві.
Сьогодні я б хотів роздумати над тим, як молитися, про способи щоденної молитви. Щодо цього нам дає поради сам Господь Ісус Христос. Насамперед, Він каже, щоб ми в жодному разі не молилися напоказ, намагаючись виставити себе молитовними, побожними перед іншими людьми: «Якщо ти починаєш молитися, зайди у свою кімнату, зачини за собою двері і молися в тайні, а Отець твій Небесний, який бачить таємне, воздасть тобі явно».
Друга порада, яку дає нам наш Спаситель — щоб ми не були у своїй молитві багатослівні. За Христовими словами, коли ми вживаємо забагато пустих слів, то уподібнюємося до поган, до тих, хто не розуміє, ким є Господь Бог, — Він усе бачить і знає, Його ні в чому не треба переконувати, Він лише чекає нашого відкритого серця, яке в довір’ї вручає життя молільника Йому в руки.
Слід згадати про ще один важливий момент, який допоможе нам правильно практикувати особисту щоденну молитву. Розрізняють спонтанну молитву, або молитву своїми словами, моління за допомогою укладених святою Церквою текстів (ми знаходимо їх у молитовниках чи в інших книгах, у яких зібрані християнські молитви як духовний досвід тисячоліття молитви Церкви) і молитву псалмами та молитовне читання Святого Письма.
Сьогодні пригляньмося до спонтанної молитви, або молитви своїми словами. Ми маємо бути щирими і сміливими у спілкуванні з Господом Богом, тому навіть коли не знаємо, що Йому сказати, бо не звикли до моління якимись усталеними молитвами, хай це нас не зупиняє на дорозі спілкування з Богом.
Один із способів молитви — відкрити Богові своє серце без слів. Це молитва мовчанки, взаємного споглядання, коли ви дивитеся на Його обличчя, чи то спрямувавши погляд на ікону, чи то відчуваючи Господню присутність у невидимий спосіб і усвідомлюючи, що Він дивиться на вас. Такий обмін болем, стражданнями теж може бути молитвою.
Слова, які будете промовляти, говоріть щиро, відкрито, не намагайтеся представитися Богові інакшими, ніж ви є насправді: ми часом робимо так, коли спілкуємося з людьми. Відкриймо себе Богові такими, якими ми справді є, і просімо Його присутності та цілющої благодаті Святого Духа.
Боже, вислухай молитви Твого народу! Боже, вислухай плач, зойкання Твого люду, як Ти колись вислухав молитви ізраїльського народу в єгипетський неволі, бо Ти сказав до Мойсея, що голос плачу Мого народу дійшов до Моїх вух! Боже, вислухай нас і поспіши нам на допомогу і порятунок!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
