Звернення Глави УГКЦ у 157-й день війни, 30 липня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 30 липня 2022 року, і український народ уже 157-й день потерпає від повномасштабної, великої війни, своїми грудьми закриваючи Батьківщину від російського ворога, окупанта та вбивці.
Мабуть, після звірств і масових убивств у Маріуполі й Бучі, що біля Києва, вже важко було чимось здивувати українське суспільство, але вчорашній день просто приголомшив Україну та світ прикладами звірства, злочинності й російського цинізму. Зранку був обстріляний Миколаїв касетними бомбами. Людей, які на зупинці чекали міський транспорт, було вбито в дуже цинічний спосіб (п’ять вбитих, кілька десятків поранених). Сьогодні зранку ворог ракетами знову вдарив по найбільш багатолюдних частинах Харкова. А те, що сталося вчора з українськими військовополоненими, світ повинен засудити як особливий вияв неприпустимості, дикості й жорстокості. Вчора ми побачили кадри жахливих тортур українського воїна, а згодом надійшла новина, про те, що в містечку Оленівка на Донбасі вбито понад 50 українських військовополонених. З яким цинізмом це було зроблено! З якою підступністю, а відтак намаганням залякати світ і продемонструвати ці злочини це все вчинено! В ім’я Боже ми засуджуємо ці звірства, ці злочини проти людяності.
Сьогодні я хочу звернутися до сумління людей в усьому світі: до світового співтовариства, очільників Церков і релігійних організацій, тих, хто вважає себе людиною в сучасному світі, представників різних інституцій, які опираються на міжнародне право. Звертаюся до кожного з вас із закликом засудити злочини росіян! Якщо ми, як люди, сьогодні не відмежуємося і не скажемо гостре «ні» звірству, тортурам, то завтра така поведінка, на жаль, може поширитися на весь світ.
Але Україна стоїть! Україна бореться! І Україна молиться!
Сьогодні разом із вами хочу продовжити нашу духовну мандрівку стежками мудрості й досвіду християнської молитви, яка дає силу залишитися людиною навіть у таких нелюдських обставинах, дає силу нам побороти зло та вийти переможцями з цього тяжкого, інколи нерівного протистояння із кровожерним ворогом.
Вчора ми роздумували над першим із видів особистої молитви — спонтанної, нашими словами, які саме в цей момент зроджує наше серце. Також говорили і про можливість молитви без слів.
Сьогодні хочу роздумати над другим видом, який практикуємо майже щодня. Це — молитва при помочі молитовних текстів, тих, які впродовж тисячоліть стали скарбницею духовного життя Христової Церкви. У наших молитовниках, богослужбових книгах маємо різні молитви, які уклали святі люди, справжні подвижники християнської молитви. То як ними молитися? Як застосовувати ті молитви, які Церква нам передає як духовний скарб? Очевидно, їх аж ніяк не можна трактувати як якісь магічні формули, види своєрідних заклинань, які примусять Бога зробити те, що нам потрібно. Бо часто бачимо, як інтернетом ширяться різні повідомлення про якусь нову, ще сильніше молитву, яку хтось видумав, аби швидко досягнути бажаного результату без особистого великого зусилля, якусь таку магічну формулу. Це абсолютно неправильний спосіб розуміння та уживання такого типу молитовних текстів.
Для того, щоби ми могли правильно молитися такими молитвами, раджу перед тим ознайомитися з їхнім змістом. Відкривайте молитовник, прочитайте ці молитви, перейміться їхнім змістом, духом, почуваннями і зробіть своїми — нехай ця молитва стане вашим особистим способом спілкування з Богом, вашими особистими зверненням до Нього.
Проте є одна особлива молитва з-поміж усіх тих, які ми щойно згадали. Це — та, якої навчили нас не люди, а сам Господь наш Ісус Христос. Коли учні звернулися до Нього, кажучи: «Учителю, навчи нас молитися», то Він їм подарував молитву «Отче наш». Її моляться всі християни, незалежно від конфесії. А ще її називають скороченим Євангелієм, підсумком усіх євангельських текстів. Ця Господня молитва і є зародком інших, які ми, як люди, звертаємо до нашого Бога та Спасителя. Ми звертаємося до Небесного Отця «Отче», просимо в Нього про прихід Його Царства, щоб Його воля чинилися як на небі, так і на землі, просимо про поживу для життя, поновлення наших життєвих сил, про прощення наших ворогів, ближніх, нас самих, а також просимо волі, свободи, звільнення від диявола й усього його зла.
Боже, вислухай наші молитви! Боже, навчи нас молитися! Боже, навчи нас побороти ненависть серед цієї злочинної війни! Боже, допоможи нам залишитися людьми навіть у нелюдських обставинах! Боже, навчи нас любити, навіть наших ворогів, і цією любов’ю поборювати зло, гріх та смерть! Боже, благослови Україну!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
