Звернення Глави УГКЦ у 157-й тиждень повномасштабної війни, 16 лютого 2025 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Рахуємо дні й ночі, тижні великої війни. Минає вже 157-й тиждень повномасштабного вторгнення російського окупанта на українську землю. Цього тижня, у ніч на 12 лютого, Україна знову пережила масовану ракетну атаку на наші міста і села, зокрема на Київ. Горіли житлові будинки, текла людська кров.
Російський ударний дрон пошкодив саркофаг четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. Наші мужні пожежники, рятувальники загасили пожежу і не допустили витоку радіації.
Завдяки нашим дівчатам і хлопцям на фронті, які мужньо тримають бойові позиції під Покровськом, під Куп’янськом, на Півночі та Півдні Батьківщини, ми живі й вкотре можемо сказати: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Минулого тижня Верховна Рада України прийняла важливе історичне рішення, встановивши Національний день молитви, який українці відзначатимуть щороку 24 лютого — у річницю повномасштабного російського вторгнення. Ми вдячні нашим законотворцям за те, що вони розуміють важливість молитви, духовного життя, Божої сили для стійкості нашого народу.
Цього дня ми поминатимемо наших Героїв, молитимемося за братів і сестер на окупованих територіях, за українське військо, — молитимемося за єдність нашого народу, тому що вона є силою державотворення.
Згадаймо сьогодні, що Україна була визнана як незалежна держава не завдяки тому, що в пострадянські часи політики керувалися цінностями демократії та свободи, а завдяки вибору її громадян. Україна збереглися як демократична європейська держава завдяки тому, що її громадяни обстояли свій європейський і демократичний вибір на майданах у протистоянні з проросійськими силами. Україна отримала належну допомогу з усього світу для протистояння агресорові не тому, що Захід побоявся росії, а тому, що українці показали всім, що російського агресора можна і потрібно зупиняти.
Ми нині гідно дивимося в очі тим, хто готовий слухати і розмовляти з українською владою та українським народом, які мають говорити одним голосом. Ця єдність як ніколи потрібна для нашого майбутнього. Тому закликаю до неї наших політиків, військових, громадських і релігійних діячів.
Цими днями відбуваються унікальні духовні події в США. У неділю ми слухаємо під час євангельського читання притчу про блудного сина, у якій ідеться про обійми Небесного Отця, що відкриті в обіймах Церкви-матері. Сьогодні серед українців у США, Канаді та Європі багато тривоги, дезорієнтації: що буде з ними далі? Яка дальша доля українського емігранта за межами Батьківщини? Церква обіймає всіх своїх дітей і каже до них уже вкотре: я з тобою всюди, хоч би де ти перебував чи перебувала. Це дає нам силу, надію і слугує змістом ювілейного святкування у Філадельфії, США.
Боже, благослови Україну! Боже, вислухай нашу молитву, дай нам здатність вистояти серед бурхливих подій сьогодення! Боже, благослови український народ Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
