Звернення Глави УГКЦ у 164-й день війни, 6 серпня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі, брати і сестри!
Сьогодні субота, 6 серпня 2022 року, і український народ уже 164-й день стоїть у цій нерівній боротьбі з російським окупантом, захищаючи свою Батьківщину, вільну, соборну Українську державу.
На жаль, впродовж останньої доби українська земля знову здригалася під російськими бомбами й ракетами. Було вбито та поранено багато людей. Ворог намагався наступати на Донеччині, біля міста Бахмут. Харків і Миколаїв вкотре стали епіцентрами російських ударів.
Однак найбільшої тривоги завдають Україні та світові події довкола Запорізької АЕС, яку вчора росіяни двічі обстріляли, пошкодивши електропостачання атомного енергоблока. Сьогодні надійшли тривожні новини про ймовірне його замінування. Так окупанти використовують мирний атом як зброю, щоб залякати Україну і світ. Закликаю усі міжнародні інституції відреагувати на таку терористичну поведінку окупанта на українській землі!
Сьогодні Україна святкує пам’ять перших святих Київської Церкви — страстотерпців Бориса і Гліба, у хрещенні названих Романом і Давидом. Це — перші святі, яких народ проголосив святими мучениками, відчуваючи особливу їхню роль і місію в духовності нашої Церкви. Святополк, якого названо «окаянним», убив своїх братів у боротьбі за Київський престол. Президент росії публічно висміяв подвиг цих перших Київських мучеників. І сьогодні, на жаль, саме росія знову чинить гріх окаянного Святополка.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Сьогодні хочу закінчити наші роздуми над правилами молитовного читання Святого Письма. Ми з вами пройшли чотири кроки цієї давньої духовної монашої практики, а нині підійшли до її вінця. Ми говорили, що потрібно приготувати до читання відповідний текст, а відтак звернутися в молитві до Господа з готовністю слухати Його. Говорили про перше прочитання тексту, від якого очікуємо, що щось нас зачепить, зворушить. Розглядали третій етап читання духовного тексту — роздуми над тим, що особливо мене вразило в цьому Божому слові. Зрозуміли також необхідність почути Боже слово та відповісти на нього.
Останній, п’ятий, крок духовного читання Святого Письма — спочивання у Божому слові. Отой спочинок і споглядання Бога, який до мене наблизився своїм словом. Цей етап називається контемпляцією. Дуже важливо, щоб те Боже слово, яке я почув, яке мене зворушило, яке я прийняв, щоби воно залишилося зі мною. Дуже важливо, щоб ми його винесли з того духовного читання і потім продовжували над ним роздумувати весь день. Та коротка фраза, якою Бог вколов моє серце, вартує того, щоб у ній перебувати, щоб її споглядати, смакувати, у ній проживати хоча б цей день. Знаємо, що коли апостол Тома зустрів воскреслого Хреста, торкнувся Його ран, Христос сказав йому: «Не будь не віруючий, але віруючий!». Тоді Тома відповів: «Ти є Господь мій і Бог мій!». Ось ця фраза може бути тим спочивання у Божому слові, яке є контемплятивним моментом кожного християнина хоча б днину.
Сьогодні хочу особливо звернутися до працівників автомобільного й залізничного транспорту. Ми бачимо, як дороги України перетворюються на дороги життя, якими рухаються врятовані від російських бомб люди, медикаменти, харчі й інше забезпечення. Залізниця, автомобільні шляхи стають кровоносними судинами, які живлять тіло нашого народу, держави і дають можливість вистояти в боротьбі з нападником. Можна бачити, як наші водії проводять години за кермом, вивозячи людей з окупованих територій, потішаючи їх, відповідаючи на їхні потреби. Як машиністи локомотивів чи електровозів забезпечують перевезення вантажів, які рятують, дають нам можливість довезти гуманітарну допомогу і харчі там, де нині це найбільше потрібно. Дякуємо вам за героїчну працю! А скільки водіїв загинуло за кермом від російських бомб і ударів… Чомусь саме вони стають мішенню ворога…
Також хочу подякувати всім українським чоловікам, які кожен на своєму місці борються за перемогу України. Із зворушенням спостерігаю, як багато наших хлопців атакують військові комісаріати й ображаються, коли їх не беруть до війська, переживають відчуття провини за те, що ще в тилу, а не на фронті. Дякую усім вам, патріотам України! Будьте там, де Господь Бог вас покликав! І щодня приближайте перемогу України над ворогом.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови український народ, українське військо. Даруй Україні перемогу і справедливий Твій Божий мир.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
