Звернення Глави УГКЦ у 166-й день війни, 8 серпня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні понеділок, 8 серпня 2022 року, і український народ уже 166-й день стоїть і протистоїть повномасштабній військовій агресії, з якою російська армія прийшла на нашу землю.
Упродовж останньої доби тяжкі бої відбувалися на Донбасі та Півдні нашої Батьківщини. Ворог наніс масовані ракетні удари по Центральній Україні, зокрема по Вінниччині. Здригалася під ударами російських ракет Харківщина, особливо щойно звільнені містечка й села. Сам Харків тяжко знову обстріляно. По всій лінії фронту йдуть тяжкі кровопролитні бої.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Сьогодні ж продовжимо роздуми над плодом християнської молитви зі Святим Письмом. Вчора ми згадували про те, як різні звернення біблійних персонажів до Ісуса Христа перетворилися на Ісусову молитву. Чи на ту, яку ми так часто повторюємо під час Літургії, — «Господи помилуй». Також хотів би звернути вашу увагу на те, як біблійні, євангельські, тексти перетворилися на іншу, найбільш знану і популярну, молитву серед нашого народу. Ми щодня молимося вервицю — цю Марійську молитву «Богородице Діво». Але мало хто знає, що її текст євангельський. Це — поєднання слів архангела Гавриїла, який промовив до Богородиці: «Радуйся, Господь з тобою, благословення Ти між жінками». І слів Єлизавети, яка прийняла до себе Богородицю, котра з благовіщенської світлиці поспішила послужити їй: «Блаженний плід лона Твого». Ця молитва — оспівування таїнства Воплочення Сина Божого: «Бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших». Отож Церква тими євангельськими словами молиться й оспівує прихід до нас у людському тілі Божого Сина. Бога, який стає людиною. Нехай вона супроводжує нас у земній мандрівці. Наслідуймо цей приклад слухання Божого слова і його реалізації у своє життя, який у цій молитві дає нам сама Пречиста Діва Марія.
Сьогодні особливо хочу звернутися до тих, кого формально називають «внутрішньо переселеними особами». А ми називаємо цих братів і сестер «переселенцями». Мільйони людей в Україні нині змушені залишити свої домівки. Саме до вас хочу звернутися і відкрити обійми нашої Церкви. Покидаючи рідне село чи місто, найперше шукайте спільноту нашої Церкви — людей, готових вас прийняти й послужити усім, чим тільки зможуть. Якщо маєте потребу в помешканні, то наші парафії, монастирі, спільноти готові вас прийняти. Ми готові послужити вам усім, чим тільки зможемо. Тому найперше в чужому місті шукайте нашу Церкву, а все решта вам додасться.
Хочу особливо попросити, щоб там, де себе знайдете, ви активно долучалися до життя цієї громади — будьте активними учасниками праці й боротьби України за перемогу! Так приємно бачити, як особи, які одержали допомогу, самі стають волонтерами. І навіть своєю особистою життєвою історією допомагають іншим, підбадьорюють інших, допомагають віднайти сили для того, щоби продовжувати жити, навіть у нових обставинах.
Закликаю усіх наших переселенців до активної праці в місцевих громадах. Шукайте способу, щоб реалізувати свої професійні здібності, таланти. А місцева громада тільки очікує, щоб добрі спеціалісти могли активно влитися в ряди тих, які творять спільне благо і в тилу борються за перемогу України.
Наші парафії чекають вас також і на спільній молитві. Ми хочемо поділитися з вами й нашою вірою у воскреслого Спасителя, бо від Нього черпаємо сили, здібності, засоби, вміння та здатність любити. Любити ближнього — вас, дорогі брати і сестри!
Боже, благослови Україну! Зупини війну, бо людина вміє її тільки починати, а потім стає заручником, чи радше рабом, того зла, яке сама розпочала. Боже, подай Україні мир. Поблагослови українське військо. Нехай над Україною більше не лунають звуки російських бомб. І нехай більше не ллється людська кров, а лише розквітають соняхи й маки, як знак миру та радості. Боже, благослови українську землю Твоїм справедливим небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
